Хто ж стане новим “аграрним” міністром України
Президент Володимир Зеленський розраховує, що максимум у вересні в Україні з’явиться “аграрне” міністерство. Гарант чекає на пропозиції від фермерів та переробників агропродукції щодо кандидатур на посаду “аграрного” міністра.
Хто б міг стати міністром реінкарнованого міністерства? На це питання журналісти SEEDS намагалися знайти відповіді найрізноманітнішими шляхами.
Лідером анонімного опитування, проведеного на Теlegram-каналі SEEDS стала екс-очільниця міністерства аграрної політики і продовольства, громадський діяч Ольга Трофімцева. Її підтримали 21% учасників опитування.
По 11% голосів отримали Алекс Ліссітса та Олег Ляшко, 8% опитаних підтримали Сергія Глущенка. Однак 35% опитаних відповіли, що не підтримали б жодну з запропонованих кандидатур. Серед кого обирали українці – читайте на Telegram-каналі SEEDS.
Свої думки стосовно того, яким має бути майбутній “аграрний” міністр висловили і опитані нами експерти.
“Керувати міністерством агрополітики повинна людина, яка має практичний досвід в агропромисловості. Людина, яку поважають гравці реального сектора і яка має досить масштабне державницьке мислення, від якого залежатиме вплив агрополітики на економіку держави.
Міністр повинен добре розуміти кон’юнктуру ринку, мати аналітичний досвід в галузі, щоб не наступати на граблі попередників.
Завдання міністерства – створити умови для розвитку агробізнесу в Україні. Щоб агробізнес міг ефективно заробляти, наповнювати бюджет України, а також задовольняти потреби споживачів, внутрішнього ринку держави, і звичайно безперешкодно розвивати зовнішню агроторговлю, закріплювати сильну репутацію і позиції України на світовому ринку”, – переконана директор з розвитку Української плодоовочевої асоціації (УПОА), засновниця агромедіа-агенції SAPIENZA Катерина Звєрєва.
“Визначення персоналії на посаду аграрного міністра залежить від усвідомлення чинною владою функціональних задач, які цей міністр має вирішувати. Поки що немає у владних коридорах чіткого усвідомлення стратегії розвитку національного аграрного сектору економіки: пріоритет має бути за дрібними і середніми фермерськими господарствами, або транснаціональними агрохолдингами.
Поки що більше здається, що національні фермерські господарства розглядаються як тимчасова перешкода на шляху монополізації земельного фонду транснаціональними холдингами.
Тож історія зі створенням профільного міністерства і заведенням туди професійної команди може перетворитися на тривалий спектакль, як це вже є з посадою віце-прем’єр-міністра з питань промислової політики”, – вважає провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України Андрій Мартинов.
“У обох випадках є ризик того, що політичні баталії змістовно стосуватимуться не стратегії політики у аграрній галузі або промисловості, а стануть змаганням за персональний контроль фінансових потоків.
Тільки у листопаді стане зрозумілою нова розстановка сил після виборів до місцевих органів влади, відповідно до якої, ймовірно, відбуватиметься пошук відповідної кандидатури на аграрного міністра. Якщо до тих пір влада про обіцянки не забуде”, – додає Андрій Мартинов.
Залишити коментар