Чт. 20 Червня 2024

“Панбаран” з Гнідина: історія успіху

Сімейна ферма «Панбаран» Вікторії та Миколи Давиденків розташована неподалік Києва, у селі Гнідині Бориспільського району. Подружжя вже понад сім років варить сир. Вікторія та Микола Давиденки освоїли виробництво понад 30 видів сиру за французькою та італійською технологіями, повідомляє Високий замок.

У них п’ятеро дітей (для обох це другий шлюб). Зі столиці пе­реїхали у «глибинку», бо були переконані, що там багато­дітній родині житиметься краще.

Пан Микола мав досвід роботи у сільському госпо­дарстві – деякий час пра­цював головою колгоспу. Згодом разом із дружиною започаткував власну справу. Протягом чотирьох років ви­рощували полуницю. Невдовзі змінили напрям діяльності – закупили кіз, овець, корів. Чоловік догля­дає тварин, а жінка варить сир. Усе здебільшого вико­нують самі (додаткових пра­цівників наймають рідко).

Війна внесла корективи у плани Давиденків. 24 люто­го вони вивезли дітей у без­печне місце, а самі продо­вжували трудитися на фермі. Раніше доглядали 300 овець. А з початком бойових дій по­ловину поголів’я зарізали. М’ясо постачали солдатам. До речі, старший син Миколи перебуває на фронті.

В їхнє село ворог не ввій­шов, хоча й наближався майже впритул. Від вибухів стіни нового будинку вкри­лися суцільними тріщина­ми. Тоді кожен день ґазди розпочинали з пошуків кор­мів. Переживали: що робити у разі артобстрілу, де брати воду, куди сховати стадо?

Та все це вдалося ви­тримати. Жодна з тварин не загинула через хвороби чи голод. Тож подружжя по­вернулося до виготовлення сирів.

Нещодавно в асортимен­ті з’явився патріотичний сир «Чорнобаївка» (з коров’ячого молока). Всередині – лаван­дові квітки, зовні – зола дикої груші. Аромат непереверше­ний. Має попит і фірмовий сир — Київський, складовою якого є овече мо­локо.

Як розповів господар, із першого дня війни вони по­стачали продукцію хворим, пенсіонерам, військовим. Зараз допомагають малень­ким пацієнтам дитячої лікар­ні ОХМАТДИТ (забезпечують молоком та сиром рікотта, що надзвичайно корисний). Інші постійні споживачі – пе­реселенці із зони бойових дій.

Зауважимо, у Давиден­ків була можливість виїхати з України до Америки (де мають родичів). Але таке їм навіть не спало на думку. Своє місце бачать на рідній землі. Вірять у перемогу над російськими окупантами. А вже тоді планують збудувати сучасну сироварню та нове приміщення ферми. Водно­час із виробництвом розви­ватимуть екотуризм.


Залишити коментар