Затяті мандрівники облаштували на Хмельниччині унікальну садибу для туристів
Пт. 17 Вересня 2021

Затяті мандрівники облаштували на Хмельниччині унікальну садибу для туристів

Свого часу Сергій Толстіхін зі своєю дружиною Юлією Мазур багато подорожували на Велосипедах Європою. Оглянули там чимало заїжджих дворів для гостей і вирішили створити таку садибу в Україні. Подружжя взялося реалізовувати свій задум у Хмельницькій області, пише “Високий Замок”.

Давню оселю у Гора­ївці пригледіли дав­но. Купивши її, створи­ли садибу зеленого туризму «Дім мандрівника». Тут зібра­но колекцію старожитностей цього краю, предмети побу­ту подолян. Емблему садиби виготовлено з місцевого пі­щаника. Тесть Сергія привіз сюди столітні граблі, які гос­подар перетворив на вішал­ку для гостей. Для гостей сто­ять велосипеди радянського виробництва та сучасні вело­машини. А «водить» їх на екс­курсії аудіогід (мандрівників супроводжує запис про ви­значні місця краю, зроблений різними мовами).

Місце для садиби вибра­но знакове. Довкола багато ці­кавих історичних пам’яток. Це і залишки скельного монас­тиря XI-XV століть, і об’єкти Національного природно­го парку «Подільські Товтри», і Дністровський каньйон глиби­ною до 120 метрів. Доповнює цей колорит традиційна кухня, від якої і дорослих, і дітей від столу за вуха не відтягнути.

Для своїх гостей готуємо по­дільські наїдки — сиров’ялене стегно індика, яке звемо «мі­ніхамон», бо на смак дуже на­гадує іспанський делікатес зі свинячого стегна, і в’ялену фі­лейку курки — бастурму. Їх при­правляємо сумішшю місцевих бакотських трав, до якої вхо­дять м’ята, меліса, материнка, чебрець, чорнобривці, шавлія, лаванда, кріп і фенхель. Готу­ємо також овочеві екочіпси з червоного буряка та моркви, до яких додаємо приправу, і фірмову страву «Баклажанна бараболька під бакотськими приправами, запечена в гри­лі», — говорить господар.

Трави, зібрані у Бакоті (так називаються місця вздовж берега Дністра, розташова­ні поблизу залишків згаданого монастиря), вважаються над­звичайно ароматними і цілю­щими. За даними метеороло­гів, у цьому районі унікальний мікроклімат, що дозволяє рос­линам гарно вигрітись на со­нечку й увібрати в себе від ньо­го, повітря та землі максимум корисних елементів — аби по­тім віддати їх людям.

«Усім розповідаю, що „Дім мандрівника“ я з дружиною привіз на велосипеді з Євро­пи», — усміхається пан Сергій. Він експерт з розвитку вело­туризму у громадах. Його дру­жина — фінансист. Обоє — затя­ті мандрівники. Подружжя на велосипедах вже відвідало 31 країну. Щосезону «накручує» педалями кілька тисяч кіломе­трів. Колись Сергій здійснив паломництво до Рима, подо­лавши на велосипеді майже 3000 кілометрів. Кілька ро­ків тому з дружиною за 80 днів проїхав через Польщу, Словач­чину, Угорщину, Румунію, Мол­дову, Литву, Латвію, Естонію, Фінляндію, Швецію, Норвегію, Данію, Німеччину, Нідерланди, Бельгію, Люксембург, Фран­цію, Швейцарію, Ліхтенштейн, Австрію та Чехію.

Ці туристи не просто подо­рожують, а ще й «дорогою» чи­тають лекції у закордонних уні­верситетах! Зі собою завжди мають сонячну панель на при­чепі, від якої заряджають свої телефони та інші електронні пристрої.

Долаючи багатокілометро­ві маршрути, на відпочинок зу­пинялися у садибах сільсько­го зеленого туризму, кемпінгах та оселях, де ночівля для ту­ристів безкоштовна, — розпо­відає чоловік. — Приглядалися до роботи персоналу, оформ­лення інтер’єрів, а також ви­вчали народні традиції та по­бутову культуру. Старалися взяти звідти усе найкраще для наших гостей. Приємно, що людям у нас подобається.

Щасливі гості запровади­ли традицію — майструють дерев’яні таблички із назвами міста чи села, звідки приїха­ли, також вказують на них кіло­метраж додому, та вішають на паркані. Назбиралось їх у цій садибі вже стільки, що слід шу­кати нові місця, де кріпити!


Залишити коментар




Отримуйте найсвіжіші новини у соцмережах:

Facebook

Twitter

Ознайомлений(а)