Велика приватизація і коронавірус: що і як піде «з молотка» в умовах пандемії
Ср. 12 Травня 2021

Велика приватизація і коронавірус: що і як піде «з молотка» в умовах пандемії

Заробити щонайменше 12 мільярдів гривень, зменшити корупцію в багатьох галузях економіки, не витрачати частину державного бюджету на покриття збитків держкомпаній та залучити до України нових інвесторів. Такі результати від великої приватизації, розблокованої в останній день квітня, очікують в уряді, на Банковій та у Фонді держмайна.

30 квітня набрав чинності закон, який розблоковує приватизацію великих підприємств незважаючи на карантинні обмеження – на наступний день після того, як документ підписав президент України Володимир Зеленський.

Місяцем раніше Верховна Рада за поданням Кабміну скасувала норму закону «Про приватизацію державного та комунального майна», яка забороняла велику приватизацію на час карантину. Ідеться про продаж державних активів, які не є стратегічними, і водночас – мають значну вартість: стартова ціна кожного з цих підприємств перевищуватиме 250 мільйонів гривень.

Прем’єр Денис Шмигаль очікує, що за рахунок «великої приватизації» (а також приватизації невеликих об’єктів, яка вже триває) лише у 2021 році вдасться залучити до бюджету 12 мільярдів гривень.

Особливості приватизації під час пандемії

На початку пандемії коронавірусу в уряду виникли серйозні побоювання, що великі підприємства, які планували приватизувати, могли продати за заниженою вартістю – через нестабільність і негативні очікування на початку поширення COVID-19.

Відтак 30 березня Верховна Рада окремим законом призупинила велику приватизацію на весь час карантинних обмежень.

Саме цю «зупинку» скасував 30 квітня новий закон.

Втім, під час карантину Кабмін дозволив готувати великі заводи, готелі, електростанції, видобувні підприємства та інші великі державні активи до приватизації.

За словами голови Фонду держмайна Дмитра Сенниченка, таким чином Фонд встиг підготувати низку великих активів до продажу, тож вони можуть піти «з молотка» значно швидше, ніж очікувалося.

Тож тепер в Україні можуть початися приватизаційні аукціони. Але, як зазначають в Офісі президента, з деякими обмеженнями, які запровадили через пандемію, та які мали б сприяти більшій виручці держави від приватизації.

«В період дії карантину не проводяться аукціони зі зниженням стартової ціни, аукціони за методом вивчення цінових пропозицій, а також приватизація шляхом викупу об’єктів великої приватизації. Державне майно дозволяється продавати лише на аукціоні з умовами, коли торги виграє покупець, який запропонував найвищу ціну та взяв на себе зобов’язання виконати умови продажу», – йдеться в повідомленні Банкової.

Що продадуть передовсім

Серед найбільших активів, які держава може вигідно продати новим інвесторам, урядовці називають, зокрема:

  • «Президент-готель»

Чотиризірковий бізнес-готель у центрі Києва, побудований у 1990 році. Він став останнім проєктом радянської мережі «Інтурист».

  • Підприємство «Більшовик»

Працює з 1882 року, починав з виробництва парових машин для цукроварень.

Машинобудування та металообробка залишаються його спеціалізацією і надалі. В радянський час завод став основою для створення всесвітньо відомого Інституту електрозварювання НАН України імені Патона. Він виготовляв великогабаритні шини для найбільших вантажівок, ескалатори та подібну продукцію. В останні роки підприємство перебуває у глибокій кризі.

  • Енергетична компанія «Центренерго»

Державна енергетична компанія, яка об’єднує три потужні теплові електростанції на сході та в центрі держави. Донедавна менеджмент «Центренерго» сприяв укладанню угод про купівлю палива або продаж електроенергії, з яких мали зиск компанії Ігоря Коломойського, а державна компанія зазнавала збитків, з’ясували журналісти-розслідувачі програми «Схеми». Після зміни менеджменту компанії з ініціативи Фонду держмайна компанія стала прибутковою.

  • «Одеський припортовий завод» (ОПЗ)

Один з найбільших виробників добрив в Україні. Спеціалізується на виробництві аміаку, карбаміду, рідкого азоту, діоксиду вуглецю, а також рідкого кисню, особливо затребуваного для лікування хворих на коронавірус.

За даними Гліба Канєвського, із кожною зміною влади в Україні на ОПЗ змінювався менеджмент, проте підприємство так само генерувало збитки.

Відтак «Одеський припортовий завод» за кожен рік перебування в державному управлінні втрачає частину своєї вартості, тож його треба приватизувати якнайшвидше, визнає експерт.

  • «Вугільна компанія «Краснолиманська»
  • АТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія»
  • ДП «Електроважмаш»

Це провідне державне підприємство України з розробки та виробництва турбо- і гідрогенераторів, великих електричних машин постійного струму для різних галузей. Особливо важлива продукція цього підприємства для українських електростанцій.

Час від часу «Електроважмаш» опиняється у епіцентрі скандалів. Ідеться як про затримку зарплатні, так і про серйозніші порушення: завдання заводу збитків за змовою групою осіб, або таємний продаж продукції до Росії, під виглядом угод з західними компаніями.

Загалом Фонд держмайна виділяє 53 найбільші об’єкти, які можна продати у 2021 році в рамках великої приватизації. Ще майже 500 – це активи, які планують пустити «з молотка» в рамках малої приватизації. За рахунок останньої з початку року держава вже отримала понад мільярд гривень.

Що не продаватимуть у жодному разі

Прем’єр Денис Шмигаль, тим часом, назвав найвідоміші з-поміж стратегічних активів, які не продаватимуть ні зараз, ні в перспективі:

  • НАК «Нафтогаз України»
  • НАЕК «Енергоатом»
  • НЕК «Укренерго»
  • «Укргідроенерго»
  • «Укрзалізниця»
  • «Укрпошта»
  • «Південмаш»

Прикметно, що ні серед готових до продажу компаній, ні серед тих, що приватизувати заборонено, немає деяких великих державних активів.

Зокрема, йдеться про АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», яка нині зазнає збитків, що покриваються державним коштом. А також – про «ПриватБанк», найбільший комерційний банк в Україні, яким володіє держава після націоналізації у 2016 році.

Водночас, наприкінці квітня голова Нацбанку України Кирило Шевченко зауважив, що цей банк можуть виставити на продаж найближчим часом. В інтерв’ю виданню GlobalCapital Шевченко розповів, що приватизація «Приватбанку», на його думку, «зацікавить найпрестижніших міжнародних інвесторів, у тому числі зі США і ЄС».

Втім, дослідження Радіо Свобода виявило, що що з можливістю продажу банку не все так просто, доки в Україні та за кордоном тривають судові процеси, пов’язані з його колишніми власниками Ігорем Коломойським та Геннадієм Боголюбовим.

Нещодавно Коломойський потрапив під санкції США через звинувачення у значній корупції, яка стосується і його американських статків. За даними проєкту OCCRP у 2020 році Коломойський входив до четвірки найбільших корупціонерів світу, причому саме через виведення коштів вкладників «ПриватБанку» на суму понад 5 мільярдів доларів.

Велика приватизація: за яких умов вона буде успішною

Велика приватизація в Україні здебільшого відтерміновувалася через перешкоди з боку посадовців, пов’язаних з керівництвом держкомпаній, або ж продаж активів відбувався непрозоро, а покупцями могли виступати підставні компанії. За деякими винятками (як-от реприватизація металургійного гіганта «Криворіжсталь» у 2005 році за 4,8 мільярдів доларів) так відбувалося до сьогодні.

Втім, в останні роки активізувалася мала приватизація: зокрема, йдуть з молотка спиртзаводи, які від початку української Незалежності були частиною державної монополії та генерували збитки.

Експерти, з якими поговорило Радіо Свобода, називають декілька передумов для того, щоб велика приватизація була успішною:

  • Політична воля – на рівні Банкової, парламенту, уряду і Фонду Держмайна.
  • Політична воля щодо кожної компанії, виставленої на продаж, має переважити над корупційними інтересами тих, хто отримує прибутки з державної власності.
  • Має відбутися «профілактична антикорупційна робота» в системі правоохоронних органів і в судах, щоб вони не перешкоджали продажу активів на вільних торгах.
  • Цифровізація всіх процесів, щоб мінімізувати людський чинник і зловмисне втручання у продаж державного майна
  • Незалежні суди, привабливий інвестиційний клімат та захист права власності: для того, щоб за держмайно конкурували і українські, й іноземні інвестори.

Приватизація з перешкодами

Державне управління великими активами майже гарантовано супроводжується великою корупцією, однак наразі виглядає так, що політична воля продати їх переважає над корупційним інтересом, припускає голова організації State Watch Гліб Канєвський.

«Закон ухвалений та підписаний, отже на велику приватизацію є політична воля. І це основна передумова. Але хотів звернути увагу на конкретні об’єкти, виставлені на продаж. Політична воля має бути щодо кожного з них: зелене світло від Офісу президента, який має вплив на Кабмін, правоохоронні органи та прокуратуру та на інш структури. Бо за кожним державним підприємством стоять інтереси бізнес- груп, зокрема і наближених до влади», – попереджає Гліб Канєвський.

За його спостереженнями, деякі компанії, які планували виставити на продаж, після обговорення на рівні уряду «зникли» зі списків на приватизацію.

Тоді як проєкт «Марлін» виявляє, що збитки, які зазнають ці компанії, є наслідком збагачення окремих фінансово-промислових груп, пояснює Гліб Канєвський.

Старший економіст «CASE Україна» Володимир Дубровський також вважає, що політична воля є вирішальним чинником у приватизації, оскільки корупціонери, зацікавлені в контролі над державними «гігантами», відбиваються значно завзятіше, аніж інвестори, докладають зусиль для купівлі того чи іншого активу.

«Державних підприємств, з яких Україна отримує дивіденди – майже не існує. Оскільки майже всі вони перебувають у руках директорів, олігархів, провладних «політичних смотрящих». Вони не купували, але «приватизували» фінансові потоки, – пояснює експерт. – Кожен раз, коли такий об’єкт намагаються продати –це блокують через суди. Шальки терезів може переважити лише політична воля і потреба отримати гроші в бюджет, як було із «Криворіжсталлю».

На думку Дубровського, в інтересах бюджету і платників податків треба продати все державне майно, яке не є критичною інфраструктурою або не приносить прибутків державі, а натомість генерує збитки.

Головний позитивний момент в тому, що приватизовані підприємства більше не множитимуть державні борги, зауважує Радіо Свобода менеджерка програми інноваційних проєктів «Трансперенсі Інтернешнл Україна» Христина Зелінська. Але, додає вона, підготовка великих компаній до продажу – тривалий процес, який може зайняти близько року, тому його потрібно починати якнайраніше.

Переважна більшість державних активів, які Україна продавала у минулі роки – належать українському великому бізнесу, передовсім – найвпливовішим олігархам. Так, більшість проданих теплових електростанцій входять до групи компаній Ріната Ахметова, так само як і телекомунікаційний гігант «Укртелеком». Більшість обласних газзбутів (які експерти та частина урядовців вважають місцевими монополістами) належать компаніям, пов’язаним з Дмитром Фірташем.

Кілька великих підприємств, серед яких Нікопольський завод феросплавів, після приватизації перейшли у власність Ігоря Коломойського.

Основний ризик великої приватизації-2021 полягає саме в тому, що за виставлені на продаж підприємства знову ж конкуруватимуть українські олігархи, і західний або місцевий бізнес, не пов’язаний із ними, може програти їм конкуренцію. Про таку загрозу говорить більшість експертів, з якими поговорило Радіо Свобода.

Серед них – економіст «Центру економічної стратегії» Богдан Прохоров.

«Є сформована когорта олігархів, які впливають на інституції. Однак за цього керівництва Фонду держмайна – можливості для такого впливу є меншими, ніж зазвичай, і цим моментом треба скористатися. Є й інший бік проблеми: багато західних інвесторів не прийдуть до України – просто побояться», – говорить Богдан Прохоров.

Перешкодою для західних інвесторів він вважає не реформовані суди, відсутність достатніх гарантій приватної власності та українська корупція, за «правилами» якої західні компанії працювати не готові.

З іншого боку, експерт говорить про те, що в Україні вже є певні правові запобіжники від доступу до приватизації «неякісного капіталу» – офшорного (з невизначеними кінцевими власниками) та російського. Що ж до запобігання появі нових монополій – то тут м’яч на полі Антимонопольного комітету, підсумовує представник «Центру економічних стратегій».

Христина Зелінська, між тим, говорить про те, що мінімізувати ризик «блокування приватизації олігархами» можна за рахунок якісного моніторингу аукціонів та незалежної оцінки їхніх учасників: від платоспроможності та джерел доходів до готовності виконувати інвестиційні зобов’язання.


Залишити коментар





Отримуйте найсвіжіші новини у соцмережах:

Facebook

Twitter

Ознайомлений(а)