Зіньківську ковбасу внесли до енциклопедії української гастроспадщини
Пт. 27 Листопадаа 2020

Зіньківську ковбасу внесли до енциклопедії української гастроспадщини

Український центр культурних досліджень розпочав проєкт «Гастроспадщина України». Фото: скрін з відео.

Окрім того, страва належить до обласного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини. Український центр культурних досліджень розпочав проєкт «Гастроспадщина України». Завдяки цій ідеї розпочали створювати першу українську енциклопедією «Українська гастроспадщина: традиції гостинності та культура приготування страв».

Наразі, як зазначається на сайті центру, деякі страви з різних регіонів України, уже занесені до цієї енциклопедії. Серед них – є страва і з Хмельниччини. Це зіньківська ковбаса (чорна), особливістю якої є чорний колір та неповторний аромат, а секрет ковбаси – у ретельному замішуванні.

Окрім того, відомо, що у 2019 році зіньківська ковбаса була включена до Хмельницького обласного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини.

Додамо, що готують цю страву здавна мешканці села Зіньків Віньковецького району. Саме вони є носіями традицій її приготування. В енциклопедії також представили оригінальний рецепт цієї ковбаси.

Потрібно ретельно видалити всі плівки й прожилки, а нарізати м’ясо краще середніми шматками. На 14 кілограмів м’яса додати дві склянки (по 80 грамів) солі, перцю – 2 пачки по 20 грамів (краще щойно змеленого), часнику – щонайменше 750 грамів. Води долити на «око», але щонайменше – 0,5 літра. Слідкувати, щоб фарш не був рідким, і не зовсім густим. Вимішувати потрібно довго й ретельно, м’ясо має триматися купки, як фарш. Набивати добре очищені, тонкі свинячі кишки-ковбасянки слід туго й у жодному разі не колоти голкою. Якщо в ковбасянці буде хоча б малесенька дірочка, весь сік через неї витече. Набивати начинку в кишки туго, щоб ковбаса не тріснула у процесі приготування.

Перев’язувати ковбаси ниткою і коптити так само, як і м’ясо (4-5 годин) у комині або у спеціальних діжках. В процесі декілька разів змащувати кров’ю. Але кров не повинна бути густою, адже тоді шкірочка на ковбасі полущиться. Можна розвести її водою. Коли на вулиці сира погода, то ковбасу краще не вудити, адже тоді колір її буде нерівномірним. У процесі тричі змащувати кров’ю. Потім розпалювати у печі, витягувати жар, стелити солому і допікати ковбасу, намагаючись не пересушити.

Готову ковбасу потрібно виймати і розкладати на рівній поверхні. Накривати і повільно охолоджувати.


Залишити коментар





Отримуйте найсвіжіші новини у соцмережах:

Facebook

Twitter

Ознайомлений(а)