Національний банк веде політику проти економічного зростання України

Національний банк традиційно відповідає на критику однією фразою: “А ми за економічний розвиток не відповідаємо. Ми сприяємо і підтримуємо, якщо це “…не перешкоджає досягненню цілей…””. Тільки ось питання: а що робити, коли самі цілі викривлені? Особливо коли орган, що їх визначає, третій рік працює без керівника та трьох членів правління. Таку тенденцію підмітив Богдан Данилишин, академік НАН України.

Цифри третього кварталу 2025 року показують дивну картину. Реальна ключова ставка досягла 3,2 відсотка річних, тоді як економіка виросла лише на 1,4 відсотка. Виходить, гроші дорожчають швидше, ніж розвивається виробництво.

Фінанси ростуть швидше за економіку

За останні десять років базова вартість фінансових активів зросла у 3,4 раза. Споживчі ціни за той самий період піднялися у 2,5 раза. Простими словами, реальна дохідність фінансових інструментів збільшилася на 88 відсотків, а економіка – всього на десять.

Такий розрив красномовно свідчить про рестрикційну політику НБУ. Вона робить обслуговування боргу надто дорогим, пригнічує інвестиційну активність і знижує ефективність монетарних інструментів. За високих реальних ставок капітал йде у фінансові активи, обминаючи реальне виробництво.

Для порівняння варто поглянути на інші країни. У Польщі та США індекс ключової ставки за 2017-2024 роки виявився нижчим за інфляцію на 23 та 11 відсоткових пунктів відповідно. Це дозволяло підтримувати інвестиції та забезпечувати зростання.

Держава платить банкам замість розвитку

Жорсткість монетарних умов в Україні зросла на 31 відсотковий пункт за десятиліття. Включно з п’ятьма пунктами у воєнні роки. Це у кілька разів більше, ніж у країнах Євросоюзу.

Якщо у Польщі чи Чехії жорсткість зростала через обмінний курс, то в нас – через надмірно високі реальні ставки. У 2025 році до цього додалося зміцнення гривні. Подвійний удар: дорожче боргове обслуговування і менші митні надходження.

Депозитні сертифікати НБУ цього року розміщуються під 16,6-19 відсотків. Банкам вигідніше тримати кошти у Нацбанку, ніж кредитувати бізнес. Наслідки передбачувані: зростання витрат на борг, звуження фіскального простору, менший прибуток НБУ через великі виплати банкам.

За розрахунками експертів, якби ставка становила десять відсотків, бюджет заощадив би 184 мільярди гривень у 2023-2025 роках. Загалом держава витратила понад 300 мільярдів на обслуговування монетарної політики без очікуваного ефекту.

Канали трансмісії не працюють

Усі механізми впливу монетарної політики виявилися малоефективними. Депозитний канал: населення вкладає у валюту вчетверо більше, ніж у гривню. Кредитний: обсяг менше десяти відсотків ВВП, причому тридцять відсотків із цього – державні пільгові програми.

Валютний канал контролюється НБУ, тож не реагує на ринкові сигнали. Фондовий має низьку значимість через фіскальні обмеження. Монетарна трансмісія не забезпечує ні зростання кредитування, ні інвестицій.

Фінансові активи бізнесу та населення досягли 9,9 трильйона гривень, що становить 117 відсотків ВВП. Але в реальний сектор вони майже не потрапляють. Банки перетворюють у кредити лише третину депозитів.

Рівень кредитування становить 15 відсотків ВВП – найнижчий серед країн із ринками, що формуються. 32 відсотки бізнес-кредитів надаються на пільгових умовах. Виходить, без державної підтримки кредитування взагалі мізерне.

Хто заробляє на високих ставках

Прибутковість банків зросла вдвічі. Головно завдяки державним процентним виплатам через ОВДП і депозитні сертифікати. Частка державних доходів у загальних прибутках банків сягнула 57 відсотків.

Основними бенефіціарами жорсткої політики стали саме банки. Вони отримали від держави 630 мільярдів гривень процентних виплат. З них 47 відсотків – ОВДП, 42 відсотки – депозитні сертифікати. Процентна маржа становить 10-12 відсоткових пунктів, що посилює прибутковість банків і зменшує ефективність монетарного імпульсу.

Державні банки діють ефективніше, але теж залежать від бюджетних коштів. Натомість бізнес і держава несуть колосальні витрати. Помітного впливу на інфляцію чи валютну стабільність немає.

Монетарна політика у нинішньому вигляді не сприяє економічному розвитку. Вона не стримує інфляцію через структурний характер її чинників. Не стимулює кредитування через слабкі трансмісійні канали. Створює надмірні фіскальні витрати і формує нерівновагу між фінансовим сектором та реальним виробництвом.

Україна потребує нової парадигми монетарної політики. Орієнтованої не на стримування, а на економічне відновлення та продуктивні інвестиції. Це вимагає зниження ключової ставки до нейтрального рівня близько десяти відсотків. Розвитку цільових кредитних програм через інституції розвитку. Справедливого оподаткування надприбутків банків, як це зробили у Польщі.

Тільки тоді монетарна політика перестане бути гальмом економіки. І нарешті стане інструментом зростання.

Читайте також: ВВП стрибнув більше ніж удвічі за місяць: що відбувається з українською економікою.

ВВП стрибнув більше ніж удвічі за місяць: що відбувається з українською економікою

---

Додав: Вірослава Їжак

Джерело: Еспресо