Вхід Господній у Єрусалим: традиції і звичаї Вербної неділі

Християни східного обряду цьогоріч святкують Вербну неділю 28 квітня — за тиждень до Великодня, який припадає на 5 травня. Суспільне Культура розповідає про історію походження Вербної неділі, християнські та язичницькі звичаї і вірування.

Пальмова чи вербова?

У християн західного обряду це свято називається “Пальмова неділя”. Це та назва, яка відсилає до євангельського контексту. Проте на теренах України пальми не ростуть, а до приходу християнства на наших територіях існувало язичницьке свято, центром якого була верба як символ родючості та відновлення життя. З приходом християнства на терени Київської Русі прижилася назва саме Вербова, або Вербна неділя. Культ верби, а не пальми згадується ще в Ізборнику 1073 року як “Праздьникъ вѣрбъны”.

Християнська історія Вербної неділі

Варто розуміти, що передувало Вербній неділі у християнському контексті. За євангельськими переказами, в суботу Ісус воскресив Лазаря, брата Марфи та Марії. Це не було першим чудом воскресіння — раніше він також воскресив дочку Яіра та юнака з Наїну. Фарисеям не сподобався поголос про воскресіння Лазаря, тож вони, за переказами євангеліста Івана, вирішили вбити й Ісуса, і Лазаря.

Після третього чуда воскресіння Ісус ввійшов у Єрусалим. Його вхід має символічне значення. Тодішня Юдея, до якої належав Єрусалим, була під контролем Римської імперії, тож царство і влада там асоціювалися з колісницями та римським тріумфом. Натомість Ісус, якого вважали Царем небесним, не мав таких атрибутів і ввійшов у Єрусалим на віслюку, що вважається символом скромності. Згідно з Біблією, Ісуса зустрічали, кидаючи йому під ноги пальмові гілки.

Вхід у Єрусалим відбувся на єврейське свято Песах. Ісус зайшов до храму і, за переказами, побачив там торговців, худобу, купців, які міняли гроші. Тоді він сплів із мотузок батіг і вигнав торговців із храму.

У християнстві Вербна або Пальмова неділя ознаменує прихід Царства небесного та добровільного поступу Ісуса заради спасіння душ людей. Пальмова гілка є символом мучеництва у християн.

Язичницькі корені Вербної неділі

Християнське свято Вербна неділя в Україні є наслідком релігійного синкретизму. Тому в нашій християнській традиції культ верби став християнським звичаєвим надбанням. З вербою пов’язані такі звичаї, коли свяченою вербою б’ють та примовляють:

Не я б’ю — верба б’є,

Віднині за тиждень

Буде Великдень, Недалечке червоне яєчко!

Або інше:

Будь великий, як верба, А здоровий, як вода, А багатий, як земля!

Шутка б’є — не я б’ю, Віднині за тиждень Буде в нас Великдень!

Достеменно не відомо, коли саме з’явилося свято та обряд биття вербовою гілкою, вважає етнологиня Леся Горошко-Погорецька. Вона розповіла, що може означати символ верби в народному уявленні:

“Верба — одне з дерев, яке дуже продуктивне, гнучке і родюче. Навіть коли сухий патик запхати у вологий ґрунт, він проросте. Недарма існує приказка: «Дівчина, як верба – куди посадиш, там прийметься». Тобто дівчата, йдучи жити до свекрухи, мали «прижитися», і тоді все в них буде добре, незалежно від того, хотіла вона того чи ні”.

За словами дослідниці, биття вербою має обрядовий сенс. Раніше вербовими гілками били молодят, для “продуктивності й родючості”, зараз же, каже Горошко-Погорецька, обряд існує в більш “делікатній формі”.

Вербові галузки також носять до храму: там їх кроплять святою водою. За народними віруваннями, якщо з’їсти вербовий котик (цвіт верби), то можна отримати міцне здоров’я та не болітиме горло.

Вербна неділя: обмеження й заохочення

Під час Вербної неділі продовжує діяти великий піст. Віряни не їдять молочних, м’ясних страв тощо. За народними віруваннями, не можна думати про погане, сваритися, лаятися, прибирати, поратися по господарству чи на городі, адже все посаджене на Вербну неділю “піде в вербу”. Не рекомендують щось різати, шити, вишивати, прати та прибирати вдома — краще ці справи зробити заздалегідь.

За християнською традицією, в цей день варто постити, відвідати церкву, посвятити вербові гілки, а потім можна легко побити близьких і рідних вербою, примовляючи:

Не я б’ю — верба б’є,

Віднині за тиждень

Буде Великдень!

Джерело: ArgoTer