Українська молочна галузь опинилася на межі виживання

Молочна галузь України сьогодні нагадує пацієнта в реанімації, якому замість ліків пропонують лише статистичні звіти. Ситуація настільки критична, що експерти вже вголос говорять про ризик повного зникнення промислового виробництва молока в країні.

Якщо нічого не змінити, то незабаром на полицях супермаркетів ми бачитимемо лише імпортний продукт сумнівної якості.

Корова як дороге задоволення

Основна проблема полягає в тому, що тримати худобу стало банально невигідно через стрімке зростання собівартості. Ціни на корми, електроенергію та паливо ростуть швидше, ніж закупівельні ціни на сировину від переробників. Багато дрібних та середніх фермерів просто опускають руки й відправляють стадо на забій, бо не можуть покрити щомісячні збитки.

До того ж війна внесла свої жорстокі корективи у логістику та безпеку ферм, особливо в прифронтових регіонах. Дефіцит кадрів через мобілізацію також б’є по галузі, адже доглядати за тисячами голів худоби — це важка фізична праця. Іронія в тому, що Україна завжди була «молочною» країною, а тепер ми ризикуємо залишитися з порожніми бідонами.

Державна підтримка поки що виглядає як крапля в морі на фоні величезних потреб у модернізації. Вимоги до якості молока постійно ростуть, а грошей на нові доїльні зали чи системи охолодження у фермерів немає. Виходить замкнене коло: щоб заробляти, треба інвестувати, а щоб інвестувати, треба хоча б не виходити в мінус.

Імпортна навала та майбутнє сироварів

Поки вітчизняний виробник бореться за кожен літр, європейські товари активно завойовують наш ринок. Дешевше польське чи німецьке молоко стає серйозним конкурентом, оскільки там фермери отримують потужні дотації від ЄС. Наші переробні заводи часто обирають те, що дешевше, навіть якщо це шкодить національній економічній безпеці.

Втрата молочної галузі — це не лише відсутність кефіру на сніданок, а й тисячі втрачених робочих місць у селах. Сільські громади тримаються на таких підприємствах, і їх закриття призведе до остаточного запустіння регіонів. Ми спостерігаємо, як руйнується цілий пласт аграрної культури, який створювався десятиліттями праці багатьох поколінь.

Звісно, можна сподіватися на диво або на те, що ринок сам себе відрегулює, але прогнози фахівців поки що похмурі. Без системного підходу та реальних пільг для тваринників ми скоро забудемо смак справжнього українського масла. Залишається вірити, що влада почує заклики аграріїв раніше, ніж остання корова на фермі стане історією.

Читайте також: Шістнадцять українських компаній отримали дозвіл експортувати молочку до Узбекистану.

Шістнадцять українських компаній отримали дозвіл експортувати молочку до Узбекистану

Джерело: ArgoTer