Чоловік з Чернігова переїхав на хутір та вирощує там страусів
Фото: Сосницька громада.
У Сосницькій громаді на Чернігівщині зберігається рідкісний приклад родової тяглості. 62-річний Олександр Володько – п’яте покоління нащадків засновника Аверкового хутора, що понад два століття існує на межі колишніх Бахмацької, Борзенської та Сосницької сотень. Чоловік доглядає господарство, підтримує традиції і піклується про місце, яке не позначене на офіційних картах, але добре знане місцевими.
Аверків хутір заснував Аверкій Володько – нащадок запорізьких козаків. У цьому місці жила його родина, зберігаючи зв’язок поколінь. Прадід нинішнього господаря – Григорій Володько – збудував одну з найстаріших хат, де нині мешкає Олександр.
Після 38 років роботи в Чернігові – на нафтобазі та на підприємстві «Астра» – чоловік повернувся до рідної Бондарівки у 2017 році, щоб доглядати батька після смерті матері. З того часу живе тут постійно.
«Шкодую, що не переїхав раніше, – каже чоловік. – Тут усе своє: і земля, і дім, і спогади».
Попри віддаленість хутора, господарство тут активне. Олександр тримає курей, кролів, собак. Має зариблені ставки й сонячні панелі. Найбільше уваги привертають страуси, яких вирощує вже кілька років. Їх привіз син, починали з інкубатора.
Старші особини важать понад 120 кг, а їхній удар може розламати дерев’яну дошку. Птахи впізнають господаря лише в знайомому одязі. У спеку їх поливають водою, а на зиму переводять у спеціально збудоване утеплене приміщення з обігрівачем.
Олександр обжив господарство: встановив відеоспостереження, облаштував альтанку, розбив грядки. Іноді до нього приїжджають діти з сусідніх сіл – господар охоче дарує їм пір’я страусів.
З дитинства Олександр Володько захоплюється полюванням. Каже, це захоплення передалося від діда Дмитра. Тепер у нього дві мисливські собаки – гончак і курцхаар.
«Гончак може годинами ганяти звіра, а курцхаар – незамінний для підрушничного полювання: носить здобич, виганяє зайця чи козу», – розповідає господар.
Через війну полювання заборонене, тому собаки поступово втрачають навички.
На хуторі зберігається родове кладовище. Найстаріша могила належить Григорію Володьку, 1883 року народження. Хрест на ній незвичної, схожої на мальтійську, форми – такі встановлювали козакам.
Олександр вважає, що його завдання – зберегти місце пам’яті:
«Хочеться підтримати своїх пращурів, продовжити династію. Сподіваюся, що і мої нащадки не покинуть це місце».
Читайте також: Фермер з Херсонщини над своїм полем гвинтівкою збиває російські дрони.
Залишити коментар