Жителі високогірного села заробляють на виготовленні сирних коників (фото)

Жителі високогірного села заробляють на виготовленні сирних коників (фото)

Основний заробіток мешканців Космацької територіальної громади на Прикарпатті – тваринництво. Адже виростити щедрий врожай високо в горах неможливо. Земля тут неродюча, кам’яниста. От і розводять гуцули здавна корів і овець. А ще бережуть народні промисли, наприклад, виготовляють коників із сиру.

Про таких працьовитих і талановитих людей пише “Голос України”.

У селі Брустури (нині — Космацької територіальної громади) колись чи не у кожному домогосподарстві було по дві-три корови, вівці. Масове заробітчанство добралося й до цієї віддаленої території та поступово впливає на традиції. Тепер худоби утримують значно менше. Але народних промислів дотримуються. Приміром — виготовлення сирних коників.

Справжньою хранителькою сільських традицій є Марія Петрів, котра має на ґаздівстві дві корови. Жінка належить до когорти тих горян, що спеціалізуються на виготовленні сирних коників. Як не вистачає власної сировини для виробів — купує. Чим виручає інших селян.

Зі звичайного коров’ячого сиру майстриня виготовляє квіти на весільні короваї, коників до фуршетів. А буває — й ціле військо, із гуцулом-вершником, що повертається з полонини з повними бербеницями — продовгуватими бочівочками з бриндзою. Кінь осідланий, зі збруєю. Такий мистецький виріб не смакувати хочеться, а зберегти як сувенір.

«Мене навчила робити коників із плавленого сиру нанашка — чоловікова хресна мама, — розповідає Марія Петрів. — А я вже вдосконалила цей процес. Разом із донечкою Христиною робимо й курочок, і колачики (маленькі хлібчики з сиру).

Покупці люблять спостерігати за самим процесом виготовлення. Шкода, що через карантин і весільних забав довго не було, і фестивалів. То зі збутом мали великі проблеми. Тепер надолужуємо».

На фестивалі «Великдень у Космачі», що відбувся цьогоріч на початку червня, Марія Петрів проводила майстер-класи із виготовлення сирних коників. Туристи цікавилися, а для майстрині — нагода реалізувати вироби.

«Масової заготівлі молока в селі немає. Реалізуємо здебільшого на стихійних ринках. Приміром, понеділок — у Космачі, вівторок — Прокурава, четвер — Брустури, — розповідає пані Марія. — Ціни коливаються залежно від сезону. На початку червня за трилітрову банку молока просимо 50 грн, літр сепараторної сметани (майже вершки) — 80 грн. А вже сирні коники — то чекаємо фестивалів. Їх влітку на Гуцульщині має бути ще багато».

«Одну годувальницю ми віддали до загального стада, що вже вийшло на полонини. У високогір’ї продуктивніші пасовища, то й молоко краще», — стверджує співрозмовниця.

Жити у високогір’ї непросто

Велику надію в Космацькій територіальній громаді покладають на розвиток туризму. Є чим привабити: Карпати, народні промисли. Мережа «зелених» садиб тут щороку зростає. Навколишні красоти вражають. Мальовничі полонини, у високогір’ї цієї пори дерева ще в цвіту. Буяють трави.

Пішохідних маршрутів у Космачі прокладено чимало. Зокрема, й до давнього скельного святилища в присілку Завоєли (загалом у Космачі 32 присілки). Місцина ця нині популярна, завдяки давньому скельному святилищу «Камінь Довбуша», що на висоті 790 м над рівнем моря.

Населення в Завоєлах — майже 900 осіб, є своя школа, церква. Більшість людей живуть у долині, але й у горах є будинки.

Майже біля самої сакральної пам’ятки живе сім’я Юрія та Світлани Голубовських. У молодого подружжя троє дітей: Андріана, Святослав та Марічка. Чоловік працює на лісозаготівлі, та встигає поратися й біля власного господарства. Сім’я утримує коня та корову, є бик і теличка. Мають власні випаси-полонини. Роботи біля худоби вистачає: треба напоїти тварин, доглянути. Тут і малеча допомагає.

Жити у високогір’ї непросто. До школи треба пішки йти з годину. Юрій каже, що під час негоди на підмозі стає кінь із підводою. А у зимовий період виручають сани.

Хоч туристи тут часто ходять і раді би прикупити високогірної продукції, Голубовським молока на продаж не вистачає, є тільки для власних потреб. От, підростуть діти і стануть на підмозі, та трохи вивільняться мамині руки, — можна буде подумати про збільшення поголів’я худоби.


Залишити коментар





Отримуйте найсвіжіші новини у соцмережах:

Facebook

Twitter

Ознайомлений(а)