Банки не поспішають відтерміновувати сільгоспвиробникам кредитні виплати

Безсніжна тепла зима, після неї – посушлива весна, та ще й до всього карантинні обмеження, що зачепили роботу ринків, відчутно вдарили по українських сільгоспвиробниках. Аби якось зняти напругу, уряд і президент обіцяли підтримку. А Нацбанк ще місяць тому надіслав банкам рекомендації для роботи з позичальниками, які постраждали через пов’язані із пандемією обмеження. Мова йшла про встановлення кредитних канікул для бізнесу на період карантину. Кореспонденти Укрінформу в регіонах поговорили з фермерами і розпитали, чи спрацювали ці рекомендації на ділі.

ПРИКАРПАТТЯ. ШКОЛИ НА КАРАНТИНІ ОВОЧІВ НЕ БЕРУТЬ, А КРЕДИТНИХ КАНІКУЛ НЕМА

Фермерське господарство «Прометей» працює на території Коломийського і Снятинського районів Прикарпаття ще з 1990-х років. Щороку на землі площею 230 га тут вирощують овочі так званого борщового набору: цибулю, моркву, буряк, капусту, картоплю та інше. Ще 5 га цьогоріч засадили помідорами. Керівник господарства Орися Книшук розповідає, що з вересня вже розпродала частину продукції. Попри це, каже, проблеми не обминули і їх, навіть при тому, що «овочі – це останнє від чого відмовляться люди».

«Так, у нас є сьогодні проблеми зі збутом. У нас укладені угоди з бюджетними організаціями, а це – школи, садочки, які зараз не працюють, але на які ми гарантовано розраховували. Сьогодні ці заклади нічого не беруть, тож у нас і виникли ці проблеми. Я вже не кажу про оптовиків, на яких ми теж розраховували», – розповідає Орися Книшук.

Вона зізнається, її фермерське господарство, як і більшість, теж має свою кредитну історію. Звертались за допомогою у кілька українських банків і сьогодні віддають кредити, які раніше взяли під 17-18%. Жодних розмов про кредитні канікули банки з фермерами навіть не починали. Тож доводиться рятуватись самотужки, а ще ж є і зобов’язання перед сотнею людей, які працюють у господарстві.

«Ми ще маємо технічні, зернові культури. За рахунок їх реалізації гасимо кредити, які взяли для вирощування овочів. Крім того, у нас є ще ферма. В цьому випадку така багатовекторність рятує. Хоч завше вважалось, що виростити і продати одну культуру є простішим, ніж кілька», – зазначає Орися Книшук.

Каже також, що їхнє господарство має овочесховища. Проте зберігати до липня продукцію не бачить сенсу, бо восени вже виросте свіжа. Тому фермери пакують «борщові набори» і віддають їх волонтерам, а ті вже адресно розносять пенсіонерам і малозабезпеченим.

«Давайте говорити відверто. Якщо школи і садочки не працюють, а в їхніх бюджетах закладені кошти на цю продукцію, то бюджети ці гроші зекономили. Їх можна було б використати для придбання тих самих овочів і нині за пільговими цінами віддати незахищеним верствам населення. Картопля, морква, буряк, цибуля – це не дорогий сегмент. Але поки що угоди з садками і школами не виконуються через форс-мажор, тому сперечатися ми не беремось. Це наші втрати», – каже керівник господарства.

Наразі Орися Книшук переконана, що залучати переробні господарства не варто, оскільки великого надлишку овочів поки що немає, а ось думками про відкриття ринків ділиться.

«Не погоджуюсь, що ринки сьогодні треба закрити наглухо. Ринки мало чим відрізняються від супермаркетів. На відкритих ринках теж можна працювати в рукавичках, масках, з дезінфекцією та іншими умовами. За фермерами просто немає потужних лобістів, які б могли це зробити. Робота ринків – питання часу. Думаю, їх відкриють. Інакше запрацюють стихійні», – припускає Орися Книшук.

А ще керівник господарства додає, що фермерів сьогодні дуже бентежить ситуація, коли їхню продукцію закуповують посередники, а потім виграють тендери, маючи на господарстві всього два автомобілі, тоді як пріоритетом у державній політиці, на думку фермера, має стати саме підтримка вітчизняного товаровиробника.

ЧЕРНІГІВЩИНА. НЕМА КУДИ ЗБУВАТИ ТОРІШНІЙ УРОЖАЙ

Схожа ситуація зі скасуванням (з боку замовників) угод на постачання овочів для шкільного харчування складається і в фермерського господарства “Рось 2008”, що працює в Ріпкинському районі Чернігівщини на 50 гектарах, теж вирощує овочі “борщового набору”. Донедавна поставляло їх у школи Чернігова та продавало людям, які самостійно приїздили в господарство на закупи. З початком карантину головний споживач брати продукцію перестав ,і тепер у господарстві не знають, що з нею робити.

– Буряк столовий лежить, морква теж, кому воно потрібно? Ринки закриті, школи – на карантині, і нам нема куди збувати торішній врожай, – розповідає керівник ФГ Олександр Ніколаєв.

Окрім цієї проблеми, є й інша – кредити, які треба вчасно погашати. Їх “Рось 2008” зазвичай бере в комерційних банках “Аваль” та “Укргазбанк”, у середньому, під 20% річних. Сьогодні торішні запозичення практично повернуті, а от, як бути з поточними, фермер не знає. А “висить” на господарстві близько 250 тис. грн.

– Кредитних канікул немає, ніхто нічого нам не дає. Хоча прибутку зараз нема. Хоч би зробили нам відстрочку до нової збиральної кампанії, – зазначає сільгоспвиробник.

Сам він із таким проханням у банки не звертався, вважає це марною справою, доки на державному рівні, Нацбанком України, не будуть ухвалені відповідні постанови.

Що стосується реалізації вирощеної фермерами продукції, то тут, переконаний Ніколаєв, потрібні виважені рішення, а безальтернативне закриття ринків – не вихід.

– Можна було б, скажімо, організовувати ярмарки, торгівлю продуктами з машини. Перекрити в місті якусь вулицю, розставити фермерів метрів за 5 один від одного, дати анонс у ЗМІ – і люди приходили б скупитися. Або дозволяти фермерам заїжджати в мікрорайони і торгувати там за умови використанням масок і рукавичок, – поділився своїм баченням вирішення проблеми керівник господарства.

Поки що ж у нього настрій – викинути “нікому не потрібні” овочі. Водночас фермер розуміє, що так не можна, бо треба й далі жити, заробляти, гасити кредити і – знову сіяти-садити.

ДНІПРО. МИ ПЕРЕДБАЧИЛИ, ЩО БУДЕ БІДНИЙ РІК

– Цього року ми передбачали, що буде “бідний” рік, собі у збиток ніхто не хоче працювати, щоб не залізти у великі проблеми, – розповідає фермер, депутат Дніпропетровської облради VI скликання, голова фермерського господарства «Відродження» Петриківського району Іван Ярмолюк. – Коштів у людей мало, купівельна спроможність невелика. Натомість у кожен гектар посіяних овочів потрібно вкладатись: обробляти від шкідників і хвороб, підживлювати, боротися з бур’янами, поливати.

Тому вже зменшуємо площі, на яких традиційно вирощуємо овочі борщового набору. Якщо торік ними було зайнято 50 гектарів, то зараз плануємо не більше 25.

Кредит взяли, не буду називати банк, під 19 % річних. Хоча, якщо взяти до уваги ще обслуговування, то буде понад 24%. Однак я вдячний банку, який в умовах, коли можна бачити падіння та знецінення гривні, все ж дав нам цей кредит. Беремо його виключно у гривні. Кредитних канікул нам ніхто ніяких не давав.

Реалізовуємо овочі у провідних торгівельних мережах. Баланс нашому господарству вдається тримати завдяки саду, який плодоносить на 80 гектарах. Завдяки яблукам вирівнюємо втрати на овочах. А взагалі умови, що склалися, не дуже сприяють ціноутворенню на овочеву та садівничу продукцію: у нас якось так буває, як щось не вродило, то на те тоді й ціна зростає, а як вродить — хоч викинь. Пригадую торішнє випробування з яблуками, які вродили, а ціни на них були менші за собівартість.

ВІННИЧЧИНА. ОБХОДИМОСЯ БЕЗ КРЕДИТІВ

Днями ЗМІ та соцмережі облетіло відео, на якому фермер із Вінниччини Микола Кипоренко перекопує вирощену у теплицях зелену цибулю. Бо через закриття ринків не має можливості її продати. Каже, на черзі – редиска.

– У мене в теплиці ранні овочі ростуть на тринадцяти сотках. Частину цибулі спересердя перекопав, щось, сподіваюся, вдасться реалізувати. Ситуація з редискою поки що не зрозуміла. Кажуть, із четверга відкриються ринки у Вінниці, але таких сільгоспвиробників, як я, це не врятує. Мені тільки щоб доставити туди товар і ще заплатити 800 грн за оренду місця на базарі, – більше трьох тисяч гривень треба. З моїми обсягами виробництва збут орієнтований на місцевого споживача, у Літині. А де його взяти? Оголошено карантин. Якщо ринки в райцентрі й відкриються, толку мало: це не Вінниця, де сотні тисяч людей. У нас на базарі покупців із селища не так і багато, і з довколишніх сіл приїздить мало, – автобуси ж не ходять, – розповідає Микола Степанович.

За його словами, ранні овочі швидше за все, підуть у пасив його бізнесу.

– Точно будуть збитки, але не рахую скільки – не хочу розстроюватися. З одного боку, держава заявила, що подбає про підтримку бізнесу. А де вона, та підтримка? Хто її відчув? Може, ті в кого бізнес «купи-продай», її й дочекаються з мінімальними втратами. А хто виробник, та ще й такого товару, як у мене, сезонного, який день протримаєш зайвий у теплиці – і все, викидай?..

Кипоренко прогнозує, що втрати на ранніх овочах суттєво вдарять по його бізнесу, зокрема, зменшать обігові кошти. А «поправити» їх за допомогою кредитів не сподівається: «Не брав і не збираюся, – надто високі проценти. Тому й обходимося тим, що заробили».

Утім, не тільки у виробників ранніх овочів виникли проблеми через карантин. Фермерське господарство Василя Сольського, розташоване поблизу обласного центру, у с. Вінницькі Хутори, спеціалізується на овочівництві відкритого ґрунту. Василь Дмитрович вирощує овочі на 40 гектарах. Таких овочівників на Вінниччині більшість, позаяк ранні овочі в область везуть здебільшого з півдня України та із Закарпаття.

– Дякувати богу, цього року обійшовся без кредитів, бо розраховую на власні сили. Я працюю з маркетами. Того, що вони мені перераховують, вистачило на придбання насіння, добрив. Востаннє брав гроші в банку на спорудження овочесховища, але вже розрахувався. Важко було віддавати. Якби довелося гасити зараз проценти, було б туго. Бо гроші вклав в урожай, а в нас ось лишилася досі торішня продукція нереалізована, – пекінська капуста, редька, добре, що цибуля вже закінчується. Продати її, з огляду на ситуацію, вже не сподіваюся, на благодійність повіддаю. Вже з колонією домовився, щоб не викидати, – шкода праці просто…

То про які кредити мова може бути? Імпортного товару багато, конкурувати з ним важко. Якби були реальні якісь форми підтримки від держави – інша мова. А так – обсяги виробництва овочів падають і, думаю, будемо й далі їх скорочувати. Бо куди потім із ними подітися?

Утім, помідори та капусту різних строків дозрівання фермер усе ж вирощуватиме й цьогоріч, – уже готується сіяти.

ЗАКАРПАТТЯ. ЯК НЕ БУДЕ ЗМОГИ ЗАРОБИТИ, ЩОБИ ВКЛАСТИ У НАСТУПНИЙ СЕЗОН, ЛЮДИ ПОВИЇЖДЖАЮТЬ

На Закарпатті, де багато фермерів вирощують сільськогосподарську продукцію у так званих “тепличних селах” на Іршавщині, Хустщині, Виноградівщині, Берегівщині, на державні кредити не надто покладаються. Зазвичай, люди працювали за таким принципом: у наступний урожай вкладали частину коштів із заробленого в попередній рік (ці гроші йшли на закупівлю насіння, агрохімії, обслуговування транспорту, теплиць). Зараз така фермерська традиція під загрозою зриву, бо коли людям не вдасться заробити за цей сезон, не буде грошей, аби вкладати в наступний, відтак, і врожаю не буде. Про всяк випадок перепитуємо у Марії Васько – голови сільради Заріччя (Іршавщина) – одного з найвідоміших фермерських сіл Закарпаття. Голова каже, що ніхто з фермерів до сільради за допомогою чи за довідками для оформлення урядових кредитів не звертався, власне, більшість виробників сільгосппродукції тут навіть не оформлені як фермери, за законом — працюють як підсобні господарства.

– У нас нема такої ситуації, як в інших областях, де фермери викидають свій урожай з машин. Працює оптовий ринок у Мукачеві, працює львівський Шувар, куди наші люди везуть свою продукцію. Але річ у тому, що не працюють малі ринки, куди з оптових розкуповують ці овочі. Тому воно все стоїть на оптових. Чекаємо, поки відкриють малі базари і почнеться рух цього товару. В село до людей приїжджають оптовики, люди вирощене віддають за безцінь, аби лиш не пропало. Так і живемо поки що, в очікуванні, що карантин знімуть, і стане хоч трохи легше. Бо якщо ні і не буде змоги заробити, аби вкласти в наступний сезон, люди повиїжджають на заробітки і покинуть бізнес, який розвивали роками, – каже Марія Васько.

Разом з тим, люди самі шукають виходу з ситуації. Хтось активніше виходить на постійних клієнтів, хтось розвиває горизонтальну комунікацію. Так, Василь із Мукачівщини розвозить свої квіти по селах, торгує в центрі села. Каже, що не відчуває кризи продажів узагалі, теплиця в нього невелика, товар розходиться — хіба що за меншою ціною, ніж минулого року: петунії, алісум, бегонія — по 5 грн, чорнобривці — по 4, дворічники — по 8-10. Каже, що має замовлення на Рівне — але там чекають відкриття ринків, повезе туди сам, здавати покупцям. Проблеми є у того, хто має велику площу під теплиці, у них немає обороту, товар псується, квіти переростають. Заробляє на розсаді, яку закуповує у більших фермерів, і продавчиня Наталія. Щовечора їде на Іршавщину за розсадою, удень розпродує по селах. І люди задоволені, і перекупка, і фермери, які розсаду продають. Тут ціни — на рівні минулорічних: по 3-5 грн за стебло.

ЖИТОМИРЩИНА. РИНОК ЗБУТУ Є, А ЦІНИ НЕМАЄ, НАПИСАВ ЛИСТА У БАНК

ТОВ «Овочевий комбінат Станишівка», що у селі Станишівка під Житомиром, у першій половині року вирощує огірки, які продають з лютого до початку червня, а потім беруться за помідори. Овочі там ростуть у стаціонарній теплиці на площі 6 га.

Директор і власник товариства Василь Тимощук займається своїм промислом понад 20 років і каже, що наразі головна його проблема – не ринок збуту, а ціна.

«До 8 березня все було чудово, а потім в один момент у нас просто перестали брати огірки, бо ринки зупинилися, і ми тепер можемо продавати їх тільки в мережах супермаркетів, а вони ціну тримають таку, як їм заманеться. У нас ціна вже впала в середньому до 10 грн за кілограм, а торік була майже 30. Коли таке було, щоб на Великдень у пік продажу ми торгували огірками за такі гроші?» – каже Тимощук.

За його словами, товариство продовжує працювати, жодна партія огірків ще не пропала. За день комбінат збуває до 40 тонн продукції, за якою в Станишівку їдуть покупці зі Львова, Полтави, Вінниці, Кременчука.

Підприємець нарікає, що на оптовому Малинському ринку в Житомирі, якому дозволили під час карантину працювати, продаються огірки, привезені з південних областей. Василь Тимощук каже, що тамтешні виробники не мають необхідних документів на постачання овочів у торгівельні мережі, тому прагнучи їх збути, занижують ціну. Відтак продавці закуповують великі партії дешевих огірків в інших регіонах, а на фоні цього і його комбінат змушений продавати овочі задешево.

Директор комбінату каже, що через скасування приміського транспортного сполучення тепер витрачає більше і на підвезення до роботи своїх працівників, які живуть у різних населених пунктах. Якщо до карантину він компенсував їм вартість проїзду і це обходилося у 6-7 тис. грн на місяць, то тепер організовано їх підвозить, на що треба витратити вже близько 20 тис. грн.

Наразі Тимощук ще й виплачує кредит, який взяв у «Банку інвестицій та заощаджень» на модернізацію котельні для теплиці: придбав 3 котли, що працюють на трісці.

«Кредит брав під 11,7 % у валюті й 26 % річних у гривні. Написав у банк листа і чекаю відповіді, бо сподіваюся мені зроблять кредитні канікули. Веду діалог і наче мене там адекватно сприймають», – додає підприємець.

На його думку, вихід із нинішньої ситуації – відкриття ринків із дотриманням усіх карантинних обмежень. Василь Тимощук вважає, що їх закриття не лише завдало втрат для бізнесу, а й вдарило по споживачах, бо на ринку завжди можна купити не лише огірки вищого ґатунку, а й так звані соціальні, які через свою форму чи розміри коштують дешевше.

ОДЕЩИНА. ПОТРІБНІ ДЕРЖПРОГРАМИ ПІДТРИМКИ

– Протягом останніх років наше господарство вирощує як овочеві, так і зернові культури за підтримки державних програм. Зокрема, торік ми отримали по 9 тисяч гривень на оплату кожного працівника, а також 60-відсоткову компенсацію коштів на придбання насіння для сівби озимих. Оскільки було придбано насіннєвий матеріал на 100 тисяч гривень, то 60 відсотків їх вартості держава нам компенсувала, тим самим простимулювавши закупівлю насіння елітних сортів, яке дає кращі врожаї, розповів Григорій Ткаченко – голова фермерського господарства “Обрій”, що вирощує овочі та зернові культури на 94 гектарах угідь у приміському Біляївському районі.

Минулої осені наше господарство, як і багато інших, взяло у Приватбанку кредит під 21 % річних для придбання добрив, зокрема, закупили селітру та нітроамофоску для підживлення озимої пшениці на 54-гектарній площі. З одного боку, бракувало вільних коштів, а з іншого – розраховували, що і в поточному році, як у 2019-у, потрапимо під дію державної програми з компенсації вартості відсоткової ставки кредиту. Однак навесні з’ясувалось, що Кабмін у поточному році не прийняв цю програму – тож фермерам доведеться самим повністю виплачувати кредит.

Крім того, через безсніжну зиму і карантинні заходи ми не змогли вигідно продати частину збереженого врожаю. Зокрема, капусти, моркви, буряків. Також довелось деякі угіддя пересівати. Тому й звернулись знову до Приватбанку за кредитом. Але там запропонували спершу сплатити відсотки за осінній кредит, причому про кредитні канікули мови не ведуть. Пропонують подати заявку на отримання нової позички після оплати платежу за відсотки: мовляв, за цієї умови банківські фахівці розглянуть і повідомлять, чи зможуть задовольнити заявку. Добре, що хоч маємо змогу, згідно з договором, погашати тіло кредиту влітку, коли розраховуємо виручити певні кошти за вирощену цьогорічну продукцію.

На думку Ткаченка, якщо держава не поновить дію програм підтримки фермерів у цьому році, багато з них, насамперед у Саратському, Арцизькому, Болградському районах області, не виживуть у нинішніх складних умовах. Торік і позаторік постачальники купляли у нашому господарстві овочі і збували часто майже удвічі дорожче на плодовочевих ринках, а в цьому році більша частина ринків через карантинні заходи закриті, а з супермаркетами ми не маємо контрактів на поставки овочів, і зараз тонни їх почали псуватись у складських приміщеннях.

Сподіваємось, що уряд врахує цьогорічну посуху на півдні України, що загрожує значною втратою цьогорічного врожаю, і найближчим часом розблокує держпрограми підтримки агробізнесу, на які раніше було передбачено 4 млрд грн, – підсумував голова фермерського господарства “Обрій”.

ПИТАННЯ ВІДКРИТТЯ РИНКІВ УРЯД ВИРІШИВ

Щоб прояснити ситуацію Укрінформ звернувся за коментарями до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки”, Всеукраїнської аграрної ради.

Наразі відповідь отримали від профільного міністерства.

У зв’язку із закриттям продовольчих ринків, громадських закладів та шкіл, попит та ціни на м’ясо-молочні продукти зменшилися за час карантину на 15-20%, а на продукцію садівництва та ранні овочі ціни обвалилися на 30-40%,- повідомив Укрінформ в ексклюзивному коментарі заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Тарас Висоцький.

«У цілому попит на продукцію аграріїв не зменшився, однак це залежить від виду продукції, – підкреслив Висоцький. – Зокрема, на зернові та олійні попит не зменшився ні на внутрішньому, ні на зовнішньому ринках. На продукцію м’ясо-молочного напрямку попит зменшився приблизно на 15-20%, насамперед через закриття громадських закладів, шкіл тощо. Аналогічна ситуація з продукцією садівництва, перш за все, ранніми овочами. Попит на внутрішньому ринку знизився через закриття громадських закладів харчування і нестабільність роботи ринків. Ми бачимо, що ціни на цю групу обвалилися у цей період на 30-40%».

Втім, за інформацією заступника міністра, загалом карантин не вплинув на діяльність аграріїв. Певні незручності виникали у питаннях логістики, засобів захисту та нестабільность каналів реалізації продукції, у тому числі діяльності ринків. Проте питання відкриття ринків наразі Уряд вирішив.

За словами заступника міністра, банки визнають, що аграрний сектор є одним із секторів, за яким не зменшене фінансування, він залишається в пріоритеті.

«Незважаючи на те, що галузь позитивно оцінюється, ми створили комунікаційну платформу, де ми – на постійному зв’язку між банками та профільними асоціаціями», – наголосив урядовець.

Також Висоцький нагадав, що для невеликих сільгоспвиробників існують програми фінансової підтримки, виплати на гектар для новостворених господарств, компенсація кредитів. Крім того, програми підтримки невеликого бізнесу доступні для всіх типів малих підприємств, у тому числі для аграріїв. Це і кредитні канікули, й програма “5-7-9”, “Нові гроші”, реструктуризація кредитів, тощо. «Ми створили комунікаційну платформу з дистриб’юторами з можливістю інтегрувати аграріїв для реалізації продукції у торговельних мережах», – запевнив заступник міністра.

Директор Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» Юрій Лупенко у коментарі Укрінформу зауважив, що господарства населення виробляють близько 85% овочевої продукції в Україні, а тому їхні втрати можуть стати суттєвими для ринку овочів. Навіть у разі відкриття тимчасово закритих ринків – обмежувальні заходи будуть стримувати доступ частини господарств до торговельних місць.

«Разом із тим, обсяги їх втрат залежать від тривалості карантинних обмежень щодо торгівлі на агропродовольчих ринках. Практика попередніх років свідчить, що у першому кварталі сільські домогосподарства продавали трохи більше 1,5%, а у другому – ще 15% овочевої продукції, проданої за рік. Оскільки відкриття ринків уже фактично відбувається, то навряд чи уся ця продукція пропаде, тим більше, що частина з неї – капуста, столовий буряк, морква – може певний час зберігатися», – наголосив Лупенко.

За розрахунками науковців Інституту аграрної економіки, обсяги овочів, проданих сільськими домогосподарствами у І кварталі 2020 року, могли складати близько 1700 тонн, однак значна частина їх була реалізована у січні-березні. Вартість ранніх огірків у цінах кінця квітня на оптовому ринку «Столичний» складає близько 10 млн грн. Скільки їх пропало в сільських домогосподарствах – ще потрібно оцінити.

З урахуванням нинішньої динаміки, карантинні заходи суттєво не вплинуть на обсяги виробництва вітчизняних овочів, оскільки вони припали на період реалізації ранніх овочів нинішнього року та перехідних залишків минулого. За прогнозом Інституту, станом на лютий 2020 року, який не враховував втрати карантину, цьогорічний врожай овочів складатиме 9,3 млн тонн. Так вважає Лупенко і нагадує, що загалом від закриття ринків втрати понесли не лише сільські домогосподарства, а й підприємці, залучені у процесах постачання та організації торгівлі, потенційні покупці агропродовольчої продукції, які змушені купувати її дорожче, а також бюджети всіх рівнів, які недоотримали очікувані податки.

За словами експерта, великі та середні сільгосппідприємства, навіть малі фермерські господарства, більшою мірою інтегровані в систему організованого збуту. Більшість із них мають укладені договори на постачання вирощеної продукції, а тому їхні втрати складатимуться переважно з витрат на забезпечення карантинних заходів та від зниження попиту на продукцію. Ці господарства зберігатимуть платоспроможність, у тому числі й по кредитах.

Водночас сільські домогосподарства, зорієнтовані на агропродовольчі ринки, вже понесли значні збитки у вигляді витрат на вирощування продукції, яку вони не змогли продати внаслідок обмежувальних заходів. Більшість з них не користуються кредитними ресурсами і не страхують свою продукцію, однак заслуговують на компенсацію втрат, що сталися не з їхньої вини. Тим більше, що крім держави, допомогти їм нікому, наголошує Лупенко.

«Нинішня ситуація загострила питання про поглиблення інтеграції сільських домогосподарств в організовану систему збуту агропродукції. Ця інтеграція цілком можлива через прискорення розвитку заготівельно-збутової та переробної сільськогосподарської обслуговуючої кооперації.  Створення достатньої кількості таких кооперативів, як свідчить світова практика, дозволяє збільшити доходи селян за рахунок гарантованого збуту за оптимальними цінами та уникнути, або принаймні суттєво зменшити обсяги непередбачених втрат, в тому числі – від стихійного лиха», – підсумував керівник Інституту аграрної економіки.

Ірина Дружук, Наталія Потапчук, Людмила Блик, Антоніна Мніх, Тетяна Когутич, Ірина Чириця, Михайло Аксанюк, Ольга Киргизова.
Івано–Франківськ–Чернігів–Дніпро–Вінниця–Закарпаття–Житомир–Одеса–Київ