Микола Бабенко: «Зростання відпускних цін замість зниження собівартості – шлях в нікуди»

Продовольча безпека країни – один з головних пріоритетів держави. Вона полягає у гарантуванні економічного доступу до продуктів харчування. Але чи дійсно всі продукти можна назвати доступними? Що змінилося протягом року після виходу статті «8 млрд неефективності, або Чому українці платять за перевитрати у свинарстві», Mind поцікавився у автора публікації – гендиректора «Центру підвищення ефективності в тваринництві», а тепер ще і виконавчого директора Асоціації «М’ясної Галузі» – Миколи Бабенка.

– Що змінилося з моменту виходу на Mind публікації про перевитрати в свинарстві?

– На жаль, змінилося набагато менше, ніж могло і мало бути. Ціни на продукти харчування в Україні залишаються високими – вищими, ніж у сусідній Польщі, подекуди удвічі та навіть більше. За 2019 рік українці спожили молока і м’яса в два рази менше від обсягів, які в багатьох країнах встановлені як мінімально необхідні для нормальної життєдіяльності.

– Що відбувається із ринком продовольства зараз?

– У 2020 році сталися дві знакові події, які суттєво вплинуть на продовольчу безпеку країни на найближчі роки. Доступність базових продуктів може різко зменшитися.

Перша – пандемія коронавірусу. Через втрату доходів населення суттєво знизиться його купівельна спроможність. Падіння попиту вже фіксується як світовими, так і вітчизняними аналітиками.

Друга – ухвалення закону про ринок землі. В Україні досі збереглося невластиве для країн з розвинутою ринковою економікою явище – «соціальні проекти в агробізнесі». Поясню, що мається на увазі. Це бізнес без прибутку, а часто і в збиток, у випадку зі свинарством – бізнес заради працевлаштування пайовиків – власників земельних паїв.

Переважна частина свинокомплексів в Україні є такими «соціальними проектами» – неефективними, з високою собівартістю. Запуск ринку землі у 2021 році повністю змінить розклад на всіх інших ринках. Бізнесу «соціальні проекти» стануть непотрібні. Нас очікує масове закриття неефективних свинокомплексів, втрата робочих місць і скорочення виробництва свинини.

– Нещодавно ви очолили Асоціацію «М’ясної Галузі». Що спонукало до такого кроку?

– У березні 2020 року мене запросили очолити Асоціацію «М’ясної Галузі». Керівники м’ясопереробних підприємств розуміють, що цьогоріч ми входимо в зону турбулентності, і наявні проблеми у вирощуванні свиней та їхня висока собівартість вдарять по всьому ланцюгу «вирощування – переробка – продаж – споживання».

Переробний бізнес є дуже соціально відповідальним і тверезо оцінює перспективи розвитку галузі на роки вперед. Ці компанії прагнуть запобігти негативному сценарію і діють на випередження. У прагненні дати стимули для реформування неефективних гілок в тваринництві, у цілком досяжному виході на виробництво доступного для українця і конкурентоздатного на зовнішніх ринках продукті – наша мотивація збіглась, тому я взяв на себе керівництво Асоціацією.

– Що планує робити Асоціація, щоби м’ясо та вироби з нього стали доступними українцям?

– Ми вже розробляємо стратегію по виходу з того «піке», в якому свинарство знаходиться останні роки. Далі будемо її реалізувати.

Можу назвати три основні напрями роботи.

Перший – нарощення виробництва свинини, консолідація виробників і переробників з метою створення більшого числа ефективних, зразкових бізнесів у вирощуванні, із собівартістю 25 грн/кг. Плануємо залучати інвестиції, нових гравців у вирощування свиней, будемо гарантувати їм збут продукції та мінімальний рівень рентабельності, а в окремих випадках плануємо фінансувати такі проекти.

Другий – стимулювання запуску компенсацій державою свинокомплексам збитків у випадку африканської чуми свиней (АЧС). Це питання визначене переробними підприємствами – учасниками Асоціації «М’ясної Галузі» серед пріоритетних. Відсутність державних компенсацій свинокомплексам за тварин, знищених у випадку АЧС, вбиває промислове свинарство в Україні. За дев’ять років поширення АЧС в Україні ця проблема ніяк і ніким не врегульована, тоді як у країнах Європи та Азії з першого року АЧС запроваджені механізми компенсацій для недопущення банкрутств підприємств, що зіштовхнулись із цією бідою (детальніше про це читайте в матеріалі «Чому Україна зазнає великих збитків від африканської чуми свиней». – Mind). У Центрі підвищення ефективності в тваринництві ми спробували у 2020 році ініціювати запуск компенсацій з боку держави свинокомплексам у випадку АЧС, але не отримали підтримки з боку керівництва галузевої Асоціації «Свинарі України».

Третій напрям нашої роботи – більша доступність кредитів та інші види державної підтримки тваринницьким комплексам та м’ясопереробним підприємствам.

– Повернімося до питання неефективності на свинокомплексах… Яка на сьогодні собівартість у свинарстві?

– На жаль, на рівні 40 грн/кг. Звідси і щорічні перевитрати кормів і ліків понад 8 млрд грн.

– Собівартість на рівні 25 грн/кг – це реально?

– Так, цілком. Низька собівартість продукції – основа конкурентоздатності бізнесу. У нас перед очима є успішний приклад зниження собівартості до мінімальної – українські виробники курятини, одні із найефективніших у світі. Собівартість 1 кг живої птиці в Україні на рівні з Бразилією – 0,65 євро. 25 грн/кг, або 0,8 євро, – це та собівартість, з якою виробники свинини можуть конкурувати за споживача. Інакше українці перейдуть на курятину, і ми це вже побачили за перші три тижні карантину в Україні.

– Що відбулося з цінами на м’ясо за час карантину?

– Невизначеністю поспішили скористатись недоброчесні гравці, зокрема й на ринку свинарства. Частина свинарів необґрунтовано підняли ціни на живих свиней з 45 до 52 грн/кг, через що переробні підприємства також були змушені підвищити ціни для торговельних мереж.

Водночас виробники курятини знизили ціни на свою продукцію. Наслідки цих процесів очевидні: за перші три тижні карантину на 30% падає споживання/продаж/забій свиней і на 20% зростає продаж курятини.

Далі, з падінням попиту переробних підприємств на свиней, пропозиція на них стала перевищувати попит – і ціна пішла на зниження, у деяких регіонах досягши 40 грн/кг. Момент втрачено, попит на свинину і продукцію з неї катастрофічно впав, програли всі – і свинарі, і переробники.

– Керівництво Асоціації «Свинарі України» пояснило раптове підняття цін на живих свиней зростанням собівартості, викликаним зміною цін на зернові в березні 2020 року. Що думаєте з цього приводу?

– Ті, хто погано орієнтуються у тваринницькому бізнесі, можуть порівняти ціни і погодитися з неминучим зростанням собівартості, бо ціни на зернові справді виросли. Але це маніпулювання інформацією. У вирощуванні свиней ціни на зернові плануються на рік вперед, а самі свині ростуть шість місяців. Якщо за такою логікою порівняти ціни на живих свиней до новорічного періоду, коли зерно традиційно найдешевше, іноді до 30% дешевше за весняне, то живих свиней м’ясопереробні підприємства мали тоді купувати за 35 грн/кг, а по факту купували за ті ж самі 45 грн/кг.

Насправді у свинарстві так склалося, що, продаючи партію свиней на м’ясокомбінат, свинарі зазвичай не знають її собівартість. Про свої операційні результати виробники дізнаються лише в лютому, після завершення року, коли будуть зведені всі витрати і доходи. Такий підхід застарілий, і його потрібно міняти.

Свинарство в Україні – це 1500 підприємств, з них лише 39 – учасники Асоціації «Свинарі України». Тож думка керівництва цієї асоціації не завжди є думкою всіх учасників, а тим більше не є позицією всіх 1500 підприємств свинарства. Розвиток галузі слід очікувати і серед середніх і малих виробників. Ми готові підтримати всіх: великі, середні і малі свинокомплекси.

– Як ви бачите взаємодію виробників і переробників м’яса?

– Виробники і переробники – це єдина система. Нам необхідно взаємодіяти і спільно вирішувати накопичені проблеми. Асоціація «М’ясної Галузі» йде на зустріч свинарям і готова допомагати їм перебудуватися під умови нового ринку. Часи, коли весь діалог зводився до підняття цін на живих свиней, минули.

Зростання відпускних цін замість зниження собівартості – шлях у нікуди. Така стратегія програшна для ринку, адже наш споживач не має відповідної купівельної спроможності, він і так витрачає на продукти харчування понад 2/3 доходу. Ми повинні бути відповідальними і дбати про доступність продуктів. А 8 млрд перевитрат у свинарстві щороку – недоступна розкіш для нашої країни.

Джерело: mind.ua