Корова-втікачка привела господарю з лісу теля
Фото: Високий замок.
Усі знають, що означає для селянина корова. Це значно більше, ніж молоко-сметана-сир. Часом рогата годувальниця ще й заміщує господареві близьку людину, у складні часи приносить йому розраду, заспокоює. Втрата корови — справжнє горе…
Тож можете зрозуміти стан пана Ґєника зі села Станківців на Стрийщині, коли недавнього дня не дочекався з вигону своєї улюблениці. Зранку пішла туди пастися, а додому так і не повернулася. З відчаю опустилися руки.
Корова ця знаменита на всю округу. Дає за раз ледь не по відру молока! А ще дуже смирна, ласкава. Бувало, її власник з кимось на вулиці розмовляє, а вона прийде до свого опікуна, покладе йому голову на плече, замружить очі і насолоджується товариством. У такий спосіб виказує пану Ґєнику свою вдячність. А все через те, що два роки тому він викупив її у немічного, хворого дядька. Той уже не мав сил її доглядати, тому жила вона майже упроголодь. Після того, як потрапила у стайню нового ґазди, життя її змінилося в інший, кращий бік…
І ось — на тобі: пропала корова! Її зникнення не тільки для ґазди — для всього села — стало надзвичайною подією. Разом з паном Ґєником шукати пропажу пішли його сусіди, знайомі. Де тільки не ходили — нема корови! Найперше подумали про злодіїв, що це їхніх рук справа…
Яким же було здивування, коли через день засмучений ґазда почув від свого знайомого: «Дивися-но, ондечки твоя корова з лісу вийшла. І не сама…»
Пан Ґєник глянув і очам своїм не повірив: на узліссі скубала траву його корова. А біля неї тупцювало крихітне телятко. Це його недавно корова народила.
Дивина та й годі! Пан Ґєник знав, що його корова — «при надії», збирається принести приплід. Але не думав, що це станеться так швидко, адже до останнього дня продовжувала доїтися. Зазвичай корови-породіллі за наближення пологів давати молоко перестають…
Видно, на пасовиську корову, що називається, прихопило, почалися перейми — і вона захотіла народжувати у спокійній обстановці, подалі від людських очей. Тому і гайнула у ліс, у важкопрохідну гущавину.
«Лісове» телятко назвали Знайдою. Разом зі своєю мамою воно — у хліві. Можливо, через кілька тижнів піде з нею на пасовисько і вперше у своєму житті спробує зеленої травички — якщо до цього часу вона ще збережеться
Залишити коментар