Бджоли, сад і човен: будні колишнього мера Ніжина
Як живе Михайло Приходько після політичної кар’єри.
Колишній мер Ніжина Михайло Приходько живе простим життям у селі на Чернігівщині. Він доглядає город, бджіл та працює на своїй ділянці, розповідає Час Чернігівський. Його історія – це розповідь про людину, яка після багаторічної роботи на посаді мера обрала спокійний і трудовий побут.
Будні у селі: город, сад і пасіка
Михайло Приходько, який керував Ніжином із 1994 до 2010 року, нині мешкає в Салтиковій Дівиці. Його повсякденність наповнена звичайними сільськими справами: догляд за теплицями, городом та пасікою.
“У мене дві теплиці, – розповідає він. – В одній вирощую огірки, у другій – помідори. Є й пасіка: 20 вуликів. Меду не їм, але працювати біля вуликів люблю”. Колишній мер також займається переробкою урожаю. “Яблучний сік готую сам: беру виноград, підварюю на плиті й віджимаю вручну. Пресу для цього не маю”.
Його господарство включає не лише сад і город, а й курей, котів та пса.
“Фізична робота – найкраще тренування”, – зазначає Приходько, пояснюючи, чому не полишає активність навіть у пенсійному віці.
Спогади про минуле: виклики і втрати
У грудні 2008 року його затримали за звинуваченням у хабарництві. Вирок Печерського суду став переломним моментом у його житті. Попри тиск і суспільний резонанс, багато ніжинців зберегли до нього позитивне ставлення.
“Були друзі, які залишалися поряд, навіть коли я більше не був мером”, – каже він.
Сім’я Приходька теж пройшла через труднощі. Дружина Людмила Іванівна, заслужена вчителька України, після звільнення з роботи змушена була відновлювати свою позицію через суди, які виграв їхній син, адвокат Ярослав. Їхня донька Світлана працює дипломаткою, часто перебуває у відрядженнях.
У 2022 році сім’я пережила подвійне горе: померли мати та теща Михайла Васильовича, які не витримали стресу під час активної фази війни. Їхні будинки тимчасово використовувалися для розміщення військових.
Політика і нові реалії
Навіть після закінчення політичної кар’єри Михайло Приходько продовжує слідкувати за життям Ніжина. У 2020 році він знову балотувався на посаду мера, але посів друге місце.
“Це було радше почуття обов’язку перед громадою. Я знав проблеми міста і мав конкретні плани їх вирішення”, – пояснює він своє рішення.
Нині він згадує минулі часи без ностальгії.
“Систематизована робота приносила мені задоволення. Зараз живу, як усі: працюю на землі, дбаю про господарство”.
Водночас він залишається відкритим до спілкування:
“Люди підходять, дякують за щось. Це важливіше за будь-які капітали”.
Раніше ми писали про те, що на Житомирщині побільшало на одне село.
Залишити коментар