Особливості вирощування та догляду за буряком столовим

З метою одержання сталих урожаїв із високою якістю та відмінними смаковими властивостями слід добирати сорти відповідно до кліматичних умов та структури ґрунту, а також дотримуватися технологій вирощування, за якої рослини були б забезпечені всіма важливими чинниками для свого росту й розвитку

Для вирощування столових буряків найпридатнішими є глибокі, розпушені, родючі з нейтральною реакцією ґрунти. Найкращими вважають родючі чорноземні, сірі, темно-сірі опідзолені легкого механічного складу ґрунти. Високі врожаї можна одержати й на окультурених низинних торфовищах. Кращими попередниками для буряків є цибуля, огірки, помідори та бобові. Не можна висівати їх після будь-яких видів капусти.

Висів буряків доцільний на глибину 2,5–3,0 см. Столові сорти дуже чутливі до весняних заморозків, тому їх варто вкривати плівкою чи агроволокном (для пришвидшення одержання продукції) або сіяти в період, коли загроза заморозків уже минула. Для використання коренеплодів у літні місяці необхідно висівати буряки в період з 1 по 10 травня, для зберігання 10–20 травня. Висівають широкорядним способом або стрічковим (за схемою 20х50 см), норма: 8–10 кг/га одноросткового або 12–15 — багаторосткового насіння.

Для отримання дружніх сходів і найшвидшого проростання будь-яке насіння варто висівати в рядки, де присутнє чітке насіннєве ложе, або після висіву злегка ущільнити поверхню ґрунту для найкращого зчеплення насіння із землею. Масові сходи буряків варто чекати на 8–12-й день після сівби. На 1 погонному метрі має рости близько 12–16 рослин. Висівають насіння широкорядним способом (із міжряддям 45–60 см). Норма висіву залежить від схожості, величини насіння та схеми сівби. Глибина загортання його становить 3–4 см, залежно від механічного складу й вологості ґрунту. До сівби та після неї обов’язково проводять коткування. Добрий ефект дає внесення у рядки під час висіву мінеральних добрив (N₂ОP₂ОK₂О).

Буряки дуже чутливі до нестачі води в період проростання насіння, але не витримують навіть короткочасного затоплення. Тому не варто висівати їх на низинних ділянках, позаяк тижневе затоплення практично повністю згубить майбутній урожай.

Столові буряки — дуже світлолюбна культура. Світло потрібне рослинам упродовж усієї вегетації, за його браку врожай зменшується на 30%. Нестача світла, зниження його інтенсивності погіршують хімічний склад коренеплодів

Затримка із прорідженням (пізніше ніж після 3–5 листочків) призводить до суттєвого зниження товарного врожаю. Воно сприяє рівномірному розміщенню рослин та відповідному використанню поживних елементів грунту, знищенню бур’янів. На плантації столових буряків, призначеній для одержання товарних коренеплодів, після остаточного формування густоти залишають близько 500 тис. шт. рослин/1 га.

До товарних належать коренеплоди, діаметр яких становить 5–14 см у звичайних і 5–10 см — у відібраних. Коренеплоди мають бути здоровими, без уражень, мати характерні для цього сорту забарвлення і форму. Зібрані здорові стандартні коренеплоди використовують за цільовим призначенням. Нестандартні (тріснуті, механічно пошкоджені, вироджені тощо) відправляють для годівлі тварин.

Підготовка грядок включає у себе ретельне знищення бур’янів, глибоке перекопування і внесення у ґрунт добрив. Землю краще перекопувати восени, до настання заморозків. Вона ліпше промерзає, що призводить до загибелі шкідників і коріння деяких бур’янів. Буряк дуже добре накопичує нітрати, тому варто чітко дотримуватись норм внесення добрив, а особливо з азотними.

Посів буряку можна проводити як восени під зиму, так і навесні. Під зиму насіння висівають сухим у кінці жовтня-початку листопада (для середньої смуги). Навесні буряки сіють у другій декаді травня, коли ґрунт прогріється до +6 °C.

Догляд за рослинами нічим не відрізняється від догляду за іншими овочами. Важливими є полив, розпушування, підживлення, обов’язкове проріджування, профілактика хвороб і захист від шкідників.

Внесення елементів живлення

Азот (N) має найбільший вплив на формування урожайності коренеплодів, а джерелом його для цукрового буряку з ґрунту є аміачні, нітратні та амідні форми. Зі збільшенням норми азотних добрив підвищується урожайність коренеплодів, але зменшується вміст цукру і відбувається значне нагромадження амідного азоту. За азотного голодування рослини відстають у рості, листки набувають світло-зеленого, хлоротичного кольору (хлороз), а сім’ядолі стають жовтими. Нижні листки відмирають навіть за достатнього забезпечення вологою.

Фосфор (P) сприяє процесам фотосинтезу. Дефіцит його найчастіше буває у молодому віці. Ріст сходів сповільнюється, жовтіють сім’ядолі. Рослини надмірно засвоюють азот. Листки жовтіють, жилки стають коричневими.

Калій (K) регулює фотосинтетичну активність рослин, підвищує гідрофільність та водо­утримувальну здатність, стійкість листків до хвороб. У разі калійного голодування краї листків стають зморщеними, жовто-коричневими, на них з’являються темно-бурі плями. За подальшого розвитку плями виникають у центрі листка, на черешках, і весь листок відмирає.

Кальцій (Ca), на відміну від калію і натрію, знижує гідрофільність та зменшує кількість води в тканинах. Дефіцит його проявляється у другій половині вегетації у вигляді зморщених пластинок старих листків. На кінцях листків видно опіки, в центрі — хлороз і некроз.

Магній (Mg) входить до складу хлорофілу, активізує діяльність ферментів, сприяє нагромадженню цукру. Дефіцит його спричинює скручування листків у фазі 2–3 пар листків, а потім їх некроз по краях. Потреби магнію і натрію задовольняються мінеральними добривами, де ці елементи містяться як домішки.

КОРИСНО ЗНАТИ!

Вирощування буряку столового в сільському господарстві — це високий ризик, але його можна звести до мінімуму добре спланованою технологією:

• Правильний вибір насіння з урахуванням адаптації до регіону вирощування та схожості.
• Використання сівозмін, беручи до уваги усі особливості культури.
• Сівба в оптимальні терміни з рівномірними закладанням насіння та розподілом його у рядках. Важливо також розрахувати найкращу густоту стояння рослин.
• Наявність рослинних решток після збирання попередника, збереження вологи.
• Використання найкращих попередників.
• Застосування глибокої оранки як основний обробіток ґрунту для переміщення патогенів углиб орного шару, де вони становитимуть набагато меншу загрозу для культури.
• Інкрустація насіння перед висівом фунгіцидами та інсектицидами, оскільки сходи цукрового буряку дуже вразливі до шкідників та мікроорганізмів.
• Найбільшої шкоди посівам культури завдають кореневі та кагатні гнилі, тому варто застосовувати профілактику грибкових і бактеріальних хвороб.
• Захист культури від головних шкідників: дротяника, ківсяків, довгоносика, бурякової попелиці. Окрім інсектицидних протруйників, слід також робити інсектицидний захист посівів засобами на основі неонікотиноїдів.
• Своєчасний та ефективний контроль хвороб і бур’янів. Щонайменше 8 тижнів після висіву поля цукрового буряка повинні залишатися чистими від бур’янів.
• Оптимальна система живлення з аналізом ґрунтів та створенням індивідуальної схеми внесення добрив. Окрім макро-, бурякам потрібні також мікроелементи. Корисно знати!

Ольга ВЛАСОВА, канд. с.-г. наук
Інститут захисту рослин НААН