Затяті мандрівники облаштували на Хмельниччині унікальну садибу для туристів
Свого часу Сергій Толстіхін зі своєю дружиною Юлією Мазур багато подорожували на Велосипедах Європою. Оглянули там чимало заїжджих дворів для гостей і вирішили створити таку садибу в Україні. Подружжя взялося реалізовувати свій задум у Хмельницькій області, пише “Високий Замок”.
Давню оселю у Гораївці пригледіли давно. Купивши її, створили садибу зеленого туризму «Дім мандрівника». Тут зібрано колекцію старожитностей цього краю, предмети побуту подолян. Емблему садиби виготовлено з місцевого піщаника. Тесть Сергія привіз сюди столітні граблі, які господар перетворив на вішалку для гостей. Для гостей стоять велосипеди радянського виробництва та сучасні веломашини. А «водить» їх на екскурсії аудіогід (мандрівників супроводжує запис про визначні місця краю, зроблений різними мовами).
Місце для садиби вибрано знакове. Довкола багато цікавих історичних пам’яток. Це і залишки скельного монастиря XI-XV століть, і об’єкти Національного природного парку «Подільські Товтри», і Дністровський каньйон глибиною до 120 метрів. Доповнює цей колорит традиційна кухня, від якої і дорослих, і дітей від столу за вуха не відтягнути.
Для своїх гостей готуємо подільські наїдки — сиров’ялене стегно індика, яке звемо «мініхамон», бо на смак дуже нагадує іспанський делікатес зі свинячого стегна, і в’ялену філейку курки — бастурму. Їх приправляємо сумішшю місцевих бакотських трав, до якої входять м’ята, меліса, материнка, чебрець, чорнобривці, шавлія, лаванда, кріп і фенхель. Готуємо також овочеві екочіпси з червоного буряка та моркви, до яких додаємо приправу, і фірмову страву «Баклажанна бараболька під бакотськими приправами, запечена в грилі», — говорить господар.
Трави, зібрані у Бакоті (так називаються місця вздовж берега Дністра, розташовані поблизу залишків згаданого монастиря), вважаються надзвичайно ароматними і цілющими. За даними метеорологів, у цьому районі унікальний мікроклімат, що дозволяє рослинам гарно вигрітись на сонечку й увібрати в себе від нього, повітря та землі максимум корисних елементів — аби потім віддати їх людям.
«Усім розповідаю, що „Дім мандрівника“ я з дружиною привіз на велосипеді з Європи», — усміхається пан Сергій. Він експерт з розвитку велотуризму у громадах. Його дружина — фінансист. Обоє — затяті мандрівники. Подружжя на велосипедах вже відвідало 31 країну. Щосезону «накручує» педалями кілька тисяч кілометрів. Колись Сергій здійснив паломництво до Рима, подолавши на велосипеді майже 3000 кілометрів. Кілька років тому з дружиною за 80 днів проїхав через Польщу, Словаччину, Угорщину, Румунію, Молдову, Литву, Латвію, Естонію, Фінляндію, Швецію, Норвегію, Данію, Німеччину, Нідерланди, Бельгію, Люксембург, Францію, Швейцарію, Ліхтенштейн, Австрію та Чехію.
Ці туристи не просто подорожують, а ще й «дорогою» читають лекції у закордонних університетах! Зі собою завжди мають сонячну панель на причепі, від якої заряджають свої телефони та інші електронні пристрої.
Долаючи багатокілометрові маршрути, на відпочинок зупинялися у садибах сільського зеленого туризму, кемпінгах та оселях, де ночівля для туристів безкоштовна, — розповідає чоловік. — Приглядалися до роботи персоналу, оформлення інтер’єрів, а також вивчали народні традиції та побутову культуру. Старалися взяти звідти усе найкраще для наших гостей. Приємно, що людям у нас подобається.
Щасливі гості запровадили традицію — майструють дерев’яні таблички із назвами міста чи села, звідки приїхали, також вказують на них кілометраж додому, та вішають на паркані. Назбиралось їх у цій садибі вже стільки, що слід шукати нові місця, де кріпити!
Залишити коментар