Чи витіснять роботизовані термінали людський фактор у портах Дунаю
Портова інфраструктура. Ілюстрація
Українська логістика на Дунаї за останні два роки здійснила неймовірний стрибок — від забутих річкових причалів до ключових експортних воріт держави. Проте у 2026 році перед дунайськими портами постав новий виклик: як нарощувати обсяги перевалки в умовах гострого дефіциту кваліфікованих кадрів та постійного безпекового тиску? Відповіддю стала масштабна автоматизація, яка поступово перетворює традиційні елеватори на високотехнологічні роботизовані хаби.
Роботи замість кранівників: реальність дунайських терміналів
Традиційна перевалка зерна — це складний ланцюжок, де помилка однієї людини (вагаря, оператора крана чи лаборанта) може призвести до простою судна, що коштує тисячі доларів за добу. Сьогодні на передових терміналах Ізмаїла та Рені впроваджують системи, які мінімізують присутність людини в небезпечних зонах та зонах прийняття рішень.
Ключові інновації, що вже працюють:
-
Автоматизовані суднонавантажувачі: системи, оснащені лазерними сканерами, самостійно визначають рівень заповнення трюмів та рівномірно розподіляють збіжжя без втручання оператора.
-
Роботизовані пробовідбірники: аналіз якості зерна тепер відбувається за лічені хвилини за допомогою ШІ, що виключає корупційні ризики та «людський фактор» при визначенні класності зерна.
-
Цифрові двійники терміналів: програмне забезпечення моделює рух кожної вантажівки та баржі, оптимізуючи черги та логістичні потоки в реальному часі.
Окупність проти ризиків
Для агробізнесу автоматизація — це не лише мода, а тверезий розрахунок. Впровадження роботизованих систем дозволяє збільшити швидкість навантаження на 25–30%. У масштабах порту це означає можливість обробити на два-три судна більше щомісяця.
Хоча капітальні інвестиції в «цифровий порт» на 40% вищі за традиційні рішення, термін окупності в умовах високої інтенсивності роботи скоротився до 3–4 років. Головний бонус — незалежність від мобілізаційних процесів та дефіциту вузькопрофільних спеціалістів, який зараз гостро відчувається на півдні України.
Чи є місце людині в порту майбутнього?
Попри активну роботизацію, експерти запевняють: люди з портів не зникнуть, але їхня роль кардинально зміниться. Замість важкої фізичної праці на перший план виходить управління системами та технічне обслуговування роботів. Портовий робітник 2026 року — це швидше інженер-аналітик, який з планшета контролює роботу цілого причалу.
Автоматизація дунайської логістики стає єдиним шляхом до збереження конкурентоспроможності українського зерна на світовому ринку. Адже поки конкуренти покладаються на дешеву робочу силу, Україна змушена ставати технологічним лідером, щоб виграти битву за швидкість та ефективність.
Довідка
За даними Міністерства інфраструктури, у 2025 році обсяги перевалки через порти Дунаю сягнули рекордних показників. Впровадження інтелектуальних систем управління дозволило скоротити середній час обробки баржі типу «Європа» з 18 до 12 годин. Це стало можливим завдяки синхронізації залізничних підходів та портових потужностей через єдину цифрову платформу.
Читайте також: До дельти Дунаю повернулися дикі коні.
Залишити коментар