Скільки можна заробити в Польщі на полуниці

У Польщі в цьому році чекають масового напливу заробітчан на поля, з кінця травня – початку червня стартує активний сезон збору врожаю полуниці, черешні, смородини, пише strana.ua.

Для в’їзду потрібен лише тест на коронавірус (багато роботодавців компенсують витрати на нього) і дозвіл на сезонну роботу на 9 місяців, яке оформляють у візових центрах.

За словами глави польської національної асоціації виробників фруктів і овочів Вітольда Богути, в пік сезону польським фермерам потрібні близько ста тисяч робочих рук, і в основному це – українці. Самі поляки їдуть до Німеччини, де платять більше, для українців німецький ринок поки обмежений через зволікання з документами.

При цьому сезонним працівникам дещо зрізали зарплату в порівнянні з доковідним часом.

Через те що в Україні жити все гірше, експерти з працевлаштування прогнозують ще більш масовий відтік на заробітки, в тому числі на збір врожаю.

Незважаючи на локдауни, українці продовжують лідирувати серед мігрантів в Польщі. За даними місцевого міністерства праці, за рік пандемії понад 300 тисяч громадян України отримали довгострокові дозволу на роботу (це понад 70% від усіх дозволів).

А в цілому польські роботодавці з березня минулого року написали заяви про намір працевлаштувати понад 1,3 мільйона українців – що становить 87% від всіх заяв, виданих іноземцям.

“У травні починається збір полуниці, платять 2,5-3,5 злотих за корзину (18-25 грн), а не 4-5 злотих (30-36 грн), як до пандемії”, – говорить фахівець з працевлаштування за кордоном Інна Миць.

Соцмережі рясніють оголошеннями про набір на сезонні роботи до Польщі – збір редиски, огірків-помідорів, з середини травня – полуниця і черешня до липня, потім смородина, чорниця і осіння малина.

Польські фермери скаржаться, що у них згниє половина “трускавки” (полуниці по-польськи), а також вишня і малина, якщо українці не повернуться.

Плантатори просять митників лояльніше ставитися до працівників з України, а польських чиновників – швидше видавати дозволи на роботу (заробітчани часом чекають на документи пару місяців).

За словами Андрія Ярмака, економіста департаменту технічного співробітництва продовольчої і сільськогосподарської організації ООН, відносно низька собівартість збору ягід дозволяла Польщі менше дбати про якість продукції, так як вони могли легко “перебити” будь-яку ціну на продукцію з країн ЄС.

“Робочих рук в Польщі відчутно не вистачає. Урожай не встигають збирати вчасно. А виробництво таких ягід, як малина і полуниця, вже починає зменшуватися саме через те, що важко знайти потрібну кількість працівників. В минулі роки довелося залишити на деревах значну частину врожаю вишні. Подібна ситуація була по малині і полуниці “, – говорить Ярмак.

В цьому році в Польщі чекають рекордний урожай, який нікому збирати. Місцеві садівники шукають альтернативу робочій силі з України, але не можуть знайти. Думали зазивати в’єтнамців, які славляться своєю працездатністю, але, підрахувавши, зрозуміли, що вони обійдуться значно дорожче українців: дорога до Польщі з В’єтнаму коштує недешево.

“Для вух українців дуже часто ці дискусії неприємні, адже вони іноді схожі на порівняння продуктивних якостей тварин. Коли польські садівники кажуть, що українці вище ростом, сильніше, є  загартованішими і витривалішими, ніж працівники з інших країн, розумієш, чому наші люди шукають альтернативи Польщі для сезонного працевлаштування “, – говорить Ярмак.

“Українські працівники часто працюють не кількох плантаціях – через день. Фермери” позичають “українців один у одного”, – сказав фермер Анджей Бозовскі.

Самі українські заробітчани збір ягід в Польщі називають рабською працею за гроші.

“Збирати полуницю тільки на перший погляд легко. Це досить виснажлива праця, з 5-6 ранку до пізнього вечора, ягоду треба вибирати велику. За 12-14 годин постійно на колінах, сонце пече. Коліна в крові, спина болить. Наприклад, малину збирати легше і за неї більше платять. Якщо слабка спина або колінні суглоби, то взагалі не зможете працювати. Трапляються неприємності: зібрані кошики крадуть і здають інші збирачі “, – розповідає Ірина Погребняк, заробітчанка з Івано -Франківська.

“За ту кількість кошиків, яку треба збирати, здохнути можна. Поїхали з чоловіком, так він уже зовсім лежачи збирав. Через тиждень ми повернулися додому – навіть за дорогу не відпрацювали. Нехай Бог вбереже від таких заробітків”, – ділиться Оксана Сенишин.

Джерело: agroreview.com