В Україні зростає кількість комерційних плантацій обліпихи
Останні 20 років нових комерційних плантацій обліпихи в Україні практично не створювалось, та й жодного сорту певний час не існувало в Дежреєстрі. Все кардинально змінилось за остані кілька років – насаджень обліпихи стає дедалі більше. З’явилися сорти і чималий попит, зокрема на експорт, пише SEEDS.
Про унікальну і доволі затребувану на ринку обліпиху розповів під час першої практичної конференції ягідників України, яка не так давно відбулась на Житомирщині Олександр Ярещенко, кандидат с/г наук, заступник директора з наукової роботи Інституту садівництва НААН. Інформаційним спонсором конференції виступила агромедіа-агенція Sapienza та проєкт East-Fruit.
«Обліпиха – це ягода здоров’я, яку цілком успішно можна вирощувати за органічними технологіями. На обліпиху є постійний запит на ринку (на експорт) і це практично на 100% заморожені плоди», – розповідає Олександр Ярещенко.
«Останні 20 років комерційних плантацій практично не створювалось і запиту такого на ринку на той час не було. До того ж більшість сортів були родом з Сибіру і в наших умовах вони були схильні до враження кореневими гнилями. Це і фузаріоз, та інші збудники. Загалом же ця культура відносно стійка, має порівняно невисокі витрати на догляд за насадженнями.
Однак останні 3 роки, Україна, виходячи на міжнародні ринки, зокрема і на ягідний, бачить нішу, і з’являється сплеск зацікавленості у створенні товарних комерційних насаджень.
Але тут ніхто до цього не був готовий. В розсадниках садивного матеріалу для створення комерційних насаджень немає.
В невеличкій кількості вони продавалися на аматорських ринках. Жодного сорту на той час не існувало в Дежреєстрі, хоча раніше їх було 3, і всі українські», – зазначає експерт.
«Буквально за 2 останні роки імпорт садивного матеріалу налагодили. Імпортують переважно з Литви, Румунії, Чехії, Німеччини – країн, де вже відпрацьовані сорти і де є розсадники, які могли б дати садивний матеріал.
До того ж активно реєструються нові сорти в Україні – тільки у минулому році з нуля їх стало одразу 7: 6 жіночих і одна чоловіча форма. Зараз розсадники, які орієнтуються на обліпиху, створюють маточні насадження, починають системне розмноження і почали з’являтися перші комерційні плантації. Станом на кінець 2020 року, ніхто не знає точної цифри», – каже науковець.
Однак власних насаджень обліпихи в нашій країні все ще недостатньо. «Зараз в Україні є навряд чи більше 100 гектарів культивованої обліпихи, якщо не рахувати дикорослих насаджень – таких можливо і більше.
Всі ці насадження молоді, які ще не вступили активне товарне плодоношення. А на комерційне плодоношення плантація виходить тільки на 3-4 рік – все залежить від того, якого віку садивний матеріал використовувався», – пояснює Олександр Ярещенко.
За словами експерта останнім часом почали з’являтися і технології, які допомагають певною мірою обійти основну проблему цієї культури – складність збору врожаю.
«Основне що потрібно для обліпихи – її переробити одразу після збору. В Україні вже є переробні підприємства, їх кількість збільшується, що додає більше можливостей для роботи.
Однак, якщо такого підприємства близько немає, ви самі його повинні створювати, або прив’язувати закладання насаджень до переробних підприємств», – каже Олександр Ярещенко.
Саме відсутність швидкого гарантованого доступу до потужностей заморозки і доробки експерт називає одним з головних ризиків у вирощуванні цієї культури.
«Суть збирання врожаю обліпихи така: ви зрізаєте повністю гілки з плодами, відправляєте їх на заморожування. Після заморозки вони струшуються, сортуються, видувається звідти листя, залишки кори.
Зрозуміло, що зібрану ягоду ви маєте швиденько доставити до переробного підприємства, там за класичною технологією заморозити, і потім уже доробляти: струшувати, сортувати і т.д.», – додає експерт.
Однак за підрахунками науковців, невеликі насадження обліпихи в принципі економічно недоцільні – сформувати потрібну товарну партію для переробки доволі проблематично, каже Олександр Ярещенко.
Залишити коментар