Зайнялися бджільництвом і зеленим туризмом: важка хвороба доньки змінила життя родини священника
Чт. 16 Вересня 2021

Зайнялися бджільництвом і зеленим туризмом: важка хвороба доньки змінила життя родини священника

Одинадцять років тому життя священника Михайла Найдюка та його дружини Тетяни перевернулося з ніг на голову: їхній п’ятій дитині лікарі встановили серйозний діагноз. У малої Матрони медики виявили спинно-мозкову грижу.

Про історію родини пише “Суспільне”.

“Матрона перенесла 9 операцій, майже 4 роки гіпсування по пояс. Крім того, що у неї були неходячі ніжки, були дуже крихкі та ламкі кістки. Діти з таким діагнозом зазвичай прикуті до інвалідного візка та не доживають до 30 років. У Київському інституті травматології та ортопедії нам сказали, що діагноз Матрони найскладніший за останні 28 років. Порадили продукти бджільництва, вживаємо їх восьмий рік”.

Бджілка Мотя

На реабілітацію доньки потрібно десятки тисяч гривень, говорить Тетяна. Двічі на тиждень Матрону возять у Кропивницький на плавання у басейн. 10 днів роботи з реабілітологом у Вінниці коштує 25 тисяч гривень.

“Я не знала, де мені брати такі гроші. Так, нам допомагали друзі, родичі, але ти ж не будеш все життя ходити з простягнутою рукою. А мені хотілося, щоб наша донька жила так, як звичайні діти. Щоб вона була комунікабельна, розвинена. Щоб вона не соромилася того, буде вона ходити чи не буде. Емблема бджілка на інвалідному візку мені приснилася. Я подумала, що це якийсь знак”.

Щоб не шукати постійно продукти бджільництва, Найдюки вирішили започаткувати власну справу та купили 13 бджолиних сімей. Нині мають 700 вуликів.

“Цілий рік ми готуємося, але така активна робота триває два місяці. У кінці травня вперше починаємо качати мед і закінчуємо у середині серпня. Найбільше збираємо меду з соняшника. Цього року ми поставили ставку не на мед, а на збільшення пасіки. Тепер ми маємо все, що у нас виробляють бджілки. Різні сорти меду, пергу, пилок, воскову міль, прополіс, підмор. Збираємо трави, маємо 24 види зборів”.

Зелена садиба

Два роки тому “Бджілка Мотя” стала зеленою садибою. Тепер усі охочі можуть приїхати до Найдюків на риболовлю, випити свіжого межу, позайматися бджільництвом та поспати на вуликах. “Під лежаком у нас 18 вуликів. Це дуже багато тисяч бджіл, щоб ви розуміли, в одному вулику їх 50 тисяч”.

На пасіці працювати нелегко, каже Тетяна. Щоб мати мед різних сортів, треба возити бджоли у різні місця. “Цвіте ріпак, вантажимо вулики на машину і веземо бджоли туди, або за 30 кілометрів у липовий ліс, на акацію. Коли перевозимо бджіл, вони стають агресивні та жалять нас. Незважаючи на погоду, мусимо одягати захисні костюми, у спеку з нас сходить сто потів, це важка праця”.

Нині найбільше Найдюки мріють про лінію для відкачування меду, бо роблять це вручну. “Ця лінія коштує 200 тисяч гривень, але ми не можемо поки собі дозволити її купити. Нам потрібен стілець для Матрони, щоб вона підіймалася на другий поверх”.

У планах “Бджілки Моті” – вихід на закордонного споживача: “Хочемо відправляти наш мед за кордон, а не віддавати його перекупникам за безцінь”.


Залишити коментар




Отримуйте найсвіжіші новини у соцмережах:

Facebook

Twitter

Ознайомлений(а)