Зіньківську ковбасу внесли до енциклопедії української гастроспадщини

Окрім того, відомо, що у 2019 році зіньківська ковбаса була включена до Хмельницького обласного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини.

Додамо, що готують цю страву здавна мешканці села Зіньків Віньковецького району. Саме вони є носіями традицій її приготування. В енциклопедії також представили оригінальний рецепт цієї ковбаси.

Потрібно ретельно видалити всі плівки й прожилки, а нарізати м’ясо краще середніми шматками. На 14 кілограмів м’яса додати дві склянки (по 80 грамів) солі, перцю – 2 пачки по 20 грамів (краще щойно змеленого), часнику – щонайменше 750 грамів. Води долити на «око», але щонайменше – 0,5 літра. Слідкувати, щоб фарш не був рідким, і не зовсім густим. Вимішувати потрібно довго й ретельно, м’ясо має триматися купки, як фарш. Набивати добре очищені, тонкі свинячі кишки-ковбасянки слід туго й у жодному разі не колоти голкою. Якщо в ковбасянці буде хоча б малесенька дірочка, весь сік через неї витече. Набивати начинку в кишки туго, щоб ковбаса не тріснула у процесі приготування.

Перев’язувати ковбаси ниткою і коптити так само, як і м’ясо (4-5 годин) у комині або у спеціальних діжках. В процесі декілька разів змащувати кров’ю. Але кров не повинна бути густою, адже тоді шкірочка на ковбасі полущиться. Можна розвести її водою. Коли на вулиці сира погода, то ковбасу краще не вудити, адже тоді колір її буде нерівномірним. У процесі тричі змащувати кров’ю. Потім розпалювати у печі, витягувати жар, стелити солому і допікати ковбасу, намагаючись не пересушити.

Готову ковбасу потрібно виймати і розкладати на рівній поверхні. Накривати і повільно охолоджувати.