Україна-2020: глобальні виклики, європейський вектор та розумна аграрна політика
Ольга Трофімцева.
Робити прогнози — справа завжди не дуже вдячна. Тим більше в таких турбулентних геополітичних умовах, які існують сьогодні, коли один твіт може привести глобальні ринки в стан легкої (чи й не дуже) паніки.
Якщо говорити про Україну-2020, то тут, власне, варто акцентувати увагу на тих викликах, які чекають на український агропромисловий комплекс, зокрема у рамках виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та підготовки до її перегляду, а також у цілому на питаннях формування вітчизняної аграрної політики, включаючи її торгову складову, з урахуванням глобального аграрного порядку денного.
Про що йде мова?
На фоні поступового уповільнення світової економіки відбувається велика кількість економічних подій, які прямо чи опосередковано впливають на аграрні ринки та очікування щодо наступного року. І Україна — не виключення.
Назву лише кілька ключових факторів, які нам доведеться брати до уваги при формуванні рішень в сфері АПК у 2020 році.
1. Напруженість у торговельних стосунках між США та їх найбільшими торговельними партнерами і надалі підтримуватиме досить високий рівень нервовості у світовій аграрній торгівлі. Зважена та системна комунікація з усіма ключовими торговими партнерами України, які одночасно є часто найбільшими експортними ринками для нашої агропродовольчої продукції, дасть можливість зменшити ймовірність негативних наслідків для вітчизняних експортерів та виробників.
2. Брекзіт та його наслідки для ринку ЄС. Від того, на яких саме умовах і коли відбудеться вихід Великої Британії зі складу ЄС, має залежати довгострокова стратегія побудови торгових стосунків з Британією. На яких умовах ми будемо домовлятись щодо Угоди про зону вільної торгівлі (ЗВТ) у 2021 році? Які євроінтеграційні акценти маємо розставити, адже за три останні роки країни ЄС стали найбільшими споживачами української аграрної продукції, при цьому наші експортні поставки в ЄС за той же період збільшилися майже на 50%.
3. Активізація регіональних та двосторонніх торговельних угод на фоні послаблення СОТ. Один із найяскравіших прикладів року, що минає: 28 червня 2019 року Європейський союз та чотири члени-засновники Меркосур — Аргентина, Бразилія, Парагвай та Уругвай — досягли «принципової згоди» щодо Угоди про ЗВТ як частини більш широкої Угоди про асоціацію (AA). Отже, світ чекає на ще одне торговельне, економічне і політичне зближення. Як реагувати на дані процеси Україні? Чи варто нам теж активізувати роботу із заключення двосторонніх торговельних угод?
4. Споживчі мегатренди. Здорове харчування, веганство, рослинні альтернативи тваринного білка тощо. Це ті тренди, які диктуватимуть уже у 2020 р. агропродовольчому сектору, які підгалузі варто розвивати, щоб бізнес залишався прибутковим. Поряд з цим, країни Африки та Китай нарощуватимуть споживання білка тваринного походження, і на це теж варто зважати українським агровиробникам. Відповідно, диверсифікований і зважений підхід до стимулювання розвитку АПК та різних його підсекторів, у тому числі за рахунок продуманих механізмів державного стимулювання, разом із активною реалізацією секторальної експортної стратегії дасть можливість максимально використати всі споживчі тренди на користь вітчизняного АПК.
5. Зміни клімату та коливання погодних умов усе більше впливають на виробництво сільськогосподарської продукції та ринкову кон’юнктуру. Один із останніх прикладів: через найгіршу за останні 40 років ситуацію із затопленням площ в основних регіонах з виробництва бобових, їх експорт з США критично скоротився, що вплинуло на кон’юнктуру світового ринку та перерозподіл торгових потоків. Формування ефективної системи інструментів страхування сільськогосподарського виробництва та хеджування ризиків, пов’язаних із погодними умовами, буде все більше впливати на рівень ефективності всього сектору та його резистентність до криз.
6. Нові принципи «Спільної аграрної політики» (САП) ЄС та загроза екологічного протекціонізму. Оскільки Європейський союз для України — важливий торговельно-економічний партнер, слід уже зараз аналізувати ті політичні трансформації у аграрному секторі ЄС, що чекають усіх стейкхолдерів, і Україну в тому числі, протягом 2021-2027 років. Мова йде про більш чутливу політику до поточних та майбутніх викликів, таких як зміна клімату, розвиток сільської місцевості, захист продуктів харчування, збалансування харчового ланцюга та ін., продовжуючи підтримувати європейських фермерів для сталого та конкурентоспроможного сільського господарства.
На останній пункт даного переліку я б хотіла звернути особливу увагу. Агітуючи за прагматичну диверсифікацію експортних ринків збуту для української продукції АПК, впевнена в тому, що нам потрібно починати з європейськими партнерами в рамках раунду перемовин щодо ЗВТ у 2021 році дискусію відносно реалізації тієї чи іншої форми спільного економічного простору як більш глибокої форми економічної й торговельної інтеграції України в ЄС. Навіщо це потрібно? Задля досягнення більшої обопільної стабільності власних економічних систем у вирі турбулентностей та невизначеностей глобальної економіки.
Ольга Трофімцева,
громадський діяч, в.о. міністра аграрної політики та продовольства України у 2019 р.
Залишити коментар