Ріпак: чому економія на технологіях згубна

Вирощування ріпаку, попри свою затратність, залишається прибутковою справою для українських аграріїв. Однак, як наголошує досвідчений агроном Владислав Крутій, керівник ТОВ «Єдність» на Черкащині, економія на технологічних процесах може обернутися значними втратами врожаю. Він підкреслює, що без належних інвестицій у живлення та захист рослин, вирощування цієї культури стає недоцільним.

Значення інтенсивних технологій для ріпаку

Владислав Крутій у своєму інтерв’ю для журналу The Ukrainian Farmer висловив чітку позицію: здешевлення технології вирощування ріпаку неминуче призводить до зменшення обсягів урожаю. «Якщо поле сигналізує про потребу в додатковому живленні чи захисті, інтенсивна робота з рослинами є виправданою інвестицією», – зазначає він. Агроном пояснює, що ріпак надзвичайно чутливий до внесення азотних добрив, які відіграють ключову роль на різних етапах його розвитку. Для забезпечення збалансованого надходження азоту, що включає нітратну форму для старту весняної вегетації, а також амідну та амонійну для пізніших фаз росту та формування якісного насіння, у господарстві застосовують стратегію пролонгованого живлення.

Оптимальні добрива та норми внесення

На етапі посіву ріпаку використовується стартове добриво YaraMila у нормі 100 кг/га, доповнене 120 л/га аміачної води. В зимовий період для підживлення застосовують сульфат амонію (150 кг/га), а пізніше – карбамідо-аміачну суміш (КАС) у нормі 200 л/га або селітру (200 кг/га). Незважаючи на зростання цін на азотні добрива, господарство не зменшує встановлені норми внесення. На думку агронома, це принципово важливо для досягнення запланованих показників урожайності. Він також нагадує про здатність ріпаку до інтенсивного галуження, що може допомогти рослинам компенсувати стресові умови.

Джерело: AgroTimes