На Тернопільщині занепадає єдиний державний кінний завод на Західній Україні
На Тернопільщині занепадає єдиний державний кінний завод на Західній Україні. Колись тут вирощували світових чемпіонів. Та нині підприємство – банкрут. Аби вижити, тварин доводиться спродувати за безцінь. Конярі і зоотехніки просять про допомогу, бо не в силах бачити, як страждають коні. Наші журналісти побували на заводі.
Пряма спина, широкі груди і м’язисті кінцівки. Це Бодрий, чистокровний представник української верхової породи. Аби вивести таких коней, кращим селекціонерам знадобився не один рік.
“Менше за нього, як 80-90 тисяч я б не просив. І це ще можна сказати по дешовці. Він прекрасних лошат дає – як для конкуру, так і для виїздки”, – говорить Микола Калецький, коняр.
Українська верхова дала чотирьох олімпійських чемпіонів. Одним із них міг би стати і ось цей кінь. У Хуторка прекрасний родовід. Щодня його вигулюють на подвір’ї кінного заводу.
Однак подвір’я і стайні – все, що залишилося від колись перспективного кінного заводу. Нині державне підприємство банкрот. Коней довелося розпродувати.
“У нас залишилося 40 голів племінних коней, які, виявляється, нікому непотрібні. Це залишилися державні коні. І коні залишилися, практично, без землі. І щоб зараз взяти підприємця, який би погодився утримувати ці коні, без землі ніхто не хоче брати”, – говорить Марія Жежер, зоотехнік.
Вільної землі в селі немає – пояснює сільський голова.
“Всю землю розпаювали. Землі нема. Земля, щоб виділити якісь площі, – в нас нема ні землі запасу, нічого”, – говорить Петро Головацький, сільський голова Нагірянки.
Годують цих красенів привезеним сіном і вівсом. Харчів обмаль. Тож допомагають місцеві жителі.
“Це з людських городів попривозили кукурудзянку хлопці наші, і отак їх підгодовують. З людських городів беруть і самі забирають”.
Проблеми на підприємстві і з зарплатнею. Аби зекономити, скоротили ветеринара, тренерів і ковалів.
“Нам дуже мало платять, частково платять заробітну плату. Он 2000 нам виплатили за серпень, а тепер за вересень привезли 2000”, – говорить Тамара Зібрівська, працівниця ДП “Ягільницький кінний завод”.
Керівник заводу всі проблеми називає перебільшенням. Мовляв, підприємство, дійсно, не в найкращому стані. Однак критичної ситуації – немає.
“Те, що вони розказують, нехай покажуть – скільки є сіна і скільки соломи. Плюс є овес, який вони, так само, получають. Те, що вони не мають що додому взяти, – це так. А для коней все є”, – говорить Анатолій Окряк, арбітражний керуючий ДП “Ягільницький кінний завод”.
Та робітники кажуть – зиму тварини не переживуть.
“Я просто буду плакати за тобою. Бо не буде цього коня – і мене тут не треба”.
Залишити коментар