Перед відкриттям ринку землі: очікування, хвилювання та «хитрі» ходи
Деякі сільгосппідприємства сподіваються на власні сили, інші впевнені, що без державної підтримки не обійдуться, частина аграріїв намагаються випередити події та перехитрити державу, а деякі тільки збираються читати закон і розбиратися у його тонкощах.
Всі розуміють, що запуск ринку землі – процес невідворотний. Наразі головна мета орендарів – зберегти сільськогосподарські площі, які вони роками обробляють.
Про настрої аграріїв Житомирщини напередодні відкриття ринку землі пише Укрінформ.
БЕЗ КРЕДИТІВ І ПІДТРИМКИ ДЕРЖАВИ НЕ ОБІЙТИСЯ
За інформацією департаменту агропромислового розвитку та економічної політики Житомирської ОДА, в області працюють 1200 сільськогосподарських підприємств різних форм власності, які обробляють 800 тис. гектарів землі. Із них близько 150 – це великі підприємства.
Керівник Асоціації фермерів та приватних землевласників України в Житомирській області Юрій Драган вважає, що закон про ринок землі дозволить ефективно нею розпоряджатися.
«Ідеальним випадком було б, якби всі 7 млн громадян України, які мають земельні паї, використовували їх для свого особистого користування у межах 3-4 га. Оскільки переважно це люди похилого віку, то зрозуміло, що за станом здоров’я та через відсутність засобів до виробництва вони не скористаються такою можливістю. Але на селі ще залишилися молоді люди, які хотіли б розвивати своє приватне товаровиробництво, тому для них це можливість купити землю та успішно розвиватися. Людина похилого віку натомість отримала б свою компенсацію. Сьогодні це шанс для українців ефективно використати землю і зберегти село», – вважає Драган.
Вирішила спочатку поцікавитися у знайомих фермерів – що думають вони про відкриття ринку землі та як до цього готуються. Почути чіткої позиції не вдалося, бо більшість співрозмовників кажуть, що закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення» досі не читали. Тож які зміни принесе їм 1 липня, не знають, але впевнені, що вони таки будуть.
Фермерське господарство «Габенець», що у Брусилові, орендує паї у майже 120 людей і не хоче втрачати землі, які обробляє вже 7 років.
«Єдине, чого боїмося, що в нас іще землі не інвентаризовані, виникають нюанси з Держгеокадастром. Ми маємо першочергове право викупити землі, які обробляємо. Поки що не знаємо настроїв людей: якщо багато від нас підуть, то, можливо, нам не вистачить власних коштів. Будемо брати кредити. Спробуємо як фізична особа, а з 2024 року зможемо виходити на ринок землі як юридична (до 2024 року одна фізична особа зможе купити до 100 га землі – ред.). Якщо людина виявить бажання продати землю, то ми не захочемо, щоб нам пошматували ті площі, що зараз обробляємо, віддаючи їх комусь іншому. Постараємося викупити ті землі, які наш орендодавець захоче продати», – розповідає керівник господарства Олена Мартиненко.
Власник фермерського господарства «Воталія» Володимир Волинець, що на території Чуднівської громади, каже – без допомоги держави не зможе втримати 100 га землі, які нині обробляє.
«Я за відкриття ринку землі, якщо держава дає підтримку. Зараз у мене тільки кредити і сиве волосся», – зауважує фермер.
ВЕЛИКІ АГРОПІДПРИЄМСТВА ПРОТИ
Депутат Любарської селищної ради Микола Чепурний не одне десятиліття працює в агросекторі й вважає, що власникам паїв не варто поспішати з їх продажем.
«На ринок землі треба дивитися з різних боків. Логічно, якщо земля є моєю власністю, то я маю право нею розпоряджатися. Коли в мене є бажання продати, чи я вимушений це зробити, то вважаю, що першим покупцем повинна бути держава. Має бути банк землі. Наприклад, землі скупила держава або вони перебувають у розпорядженні територіальної громади, а тоді вже треба вирішувати, кому їх давати в оренду, наприклад – тим, хто створює робочі місця, розводить тваринництво. Продаж землі – це одноразова акція, бо якщо людина продала землю, більше не поверне її собі, а можливо, її спонукали до цього якість труднощі. Аграрії, з якими спілкуються, по-різному ставляться до ринку землі, але у всіх є невпевненість у тому, як це буде. ФОПи, невеликі фермери не зможуть скупити землю. Як на мене, краще не продавати її зараз, а зачекати кілька років, коли сформується ціна. Можна на 15 років землю в оренду здати, попросити, щоб орендар наперед виплатив вам плату за 5-7 років, і це все одно залишиться вашою власністю», – каже Чепурний.
Щодо великих агропідприємств, то ставлення їхніх власників до відкриття ринку землі теж неоднозначне. Одні відверто виступають проти цього, інші від коментарів узагалі втримуються.
Поінформований співрозмовник із Житомирської ОДА розповідає, що великі аграрії категорично проти відкриття ринку землі. Передовсім це пов’язано з тим, що дозволені законом 100 га, які можна купити, їх не цікавлять, адже вони обробляють значно більші площі. На орендованих паях у них облаштована інфраструктура – елеватори, сховища, ростуть багаторічні насадження, а втрачати те, у що роками інвестували, неохота. Тож нині вони шукають спосіб, як обійти закон і залишитися на плаву.
Як стало відомо з цієї розмови, великі сільгосппідприємства зараз переукладають договори емфітевзису на 25-49 років, виплачуючи пайовикам десятки тисяч гривень за раз (емфітевзис – це право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. На відміну від договору оренди землі, розмір плати за таким договором не залежить від нормативної грошової оцінки землі. При цьому законодавчо не встановлені межі розміру оплати за договором емфітевзису – ред.).
ЗЕМЕЛЬНІ ТОНКОЩІ
Укрінформ уже писав про проблеми Народицької територіальної громади, яка найбільше в області постраждала від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. На її території – лише одне промислове підприємство Народицький спецлісгосп, тому основний акцент тут роблять на землі, яка може приносити прибутки. Голова громади Лідія Бученко стверджує, що частину земель уже можна обробляти, але потрібно провести їх радіаційний моніторинг, адже це важливий ресурс. Проблему вже кілька років поспіль озвучують перед центральною владою, та поки що безрезультатно.
Місцеві жителі, повернувшись у села, звідки їх відселили, давно користуються землями, що виведені із сільгоспобробітку. Та чи безпечно це, відповіді немає.
Директор Інституту сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук України Сергій Рижук каже, що неодноразово звертався до профільних міністерств і відомств, аби дозволи його установі провести такий моніторинг. Інститут має свою лабораторію, але її обладнання застаріле, виготовлене ще в 1970-х роках. Ціна питання – кілька десятків мільйонів гривень, але реакції досі немає.
За його словами, для обґрунтування ціни землі треба знати її вартість, на яку впливають такі показники, як рівень гумусу, екологічна ситуація, забрудненість радіонуклідами, посуха чи стабільно гарантовані врожаї з нормальним зволоженням.
«Немає сумнівів, що з 1 липня ринок землі запустять – і це не разовий захід, а рух землі від власника до власника відбуватиметься постійно. У нас досі немає закону про консервацію земель, хоча його проєкт розроблений більш як 20 років тому. Держава повинна мати у запасі землі, які не можна використовувати, бо вони особливо цінні або ж розташовані у зоні з екологічними проблемами. У нас є чинний закон, що має забезпечити охорону ґрунтів, але він практично не діє, бо починаючи зі структури посівних площ, і закінчуючи нормами внесення мінеральних добрив, засобів захисту рослин, – ніхто не контролює теперішній бізнес. Чи буде той контроль, коли відкриють ринок землі?…», – запитує Рижук.
Натомість заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук вважає, що після 1 липня можуть з’явитися додаткові законопроєкти, спрямовані на усунення можливих прогалини у земельному законодавстві.
Що зміниться для аграріїв Житомирщини після відкриття ринку землі, й чи зможуть вони втримати у своїх руках землі, які орендують роками, покаже час.
Залишити коментар