Ліцензія на вбивство: Чому держава майже безкоштовно віддає мисливські угіддя ТОП-мисливцям
Мисливство – вид відпочинку для “обраних”. Топ-політики хизуються у своїх деклараціях колекціями елітної зброї, і не гребують її застосовувати у лісових мисливських угіддях. Втім, держава на їхньому “відпочинку” майже нічого не заробляє.
Кабан – 600 гривень. Лось – 2 тисячі гривень. Козуля – 200. Білка – 15 гривень штука. Ні, це не меню у ресторані. Це вартість офіційних державних ліцензій на вбивство тварин у мисливських угіддях України. Хочеш вполювати дичину – не проблема, просто плати. Це обурює захисників природи, але це наша реальність. Причому, реальність доволі дешева. Відстріл в Україні коштує копійки. Адже вартість ліцензій не змінювалася з 2011 року.
«Ціни не переглядалися роками», – розповідає «Грошам» голова експертної організації State Watch, експерт в сфері публічних фінансів Гліб Каневський.
Бюджет отримує за ліцензії на убивство копійки… Заробляє на українських природних багатствах не держава, а приватні фірми, які у держави ці ліцензії купують і фактично перепродають мисливцям. Причому, за словами Каневського, перепродають у рази дорожче.
«Приватні мисливські угіддя купують ці ліцензії і перепродають право на своїй території вбити дику тварину в рази дорожче. Держава кошти втрачає, а приватні господарства, наближені до політиків, навпаки, заробляють», – каже він.
Часто з рушницею у руках проводив час четвертий президент Віктор Янукович. У знаменитій резиденції «Сухолуччя». Відомими мисливцями називали і президентів Кучму та Кравчука. І багатьох інших українських політиків.
Найбільш скандальний – Нестор Шуфрич, який полював за кордоном і не соромився хизуватися цими кадрами у мережі.
«Якщо ми кажемо про трофейне полювання, то це взагалі окрема сфера і це хобі, яке полягає у тому, що людям подобається вбивати рідкісні види. Хтось збирає чашки, хтось футболки, а хтось – трупи тварин», – розповідає «Грошам» засновник руху UA Animals Олександр Тодорчук.
Так, серед «трофеїв» Шуфрича були і східний чорний носоріг (вид на межі зникнення), і бура гієна, і антилопа гну, й інші тварини.
«Це коштує дорого, до десятків тисяч доларів за одну тварину. Як правило, є оплата, яку вони вносять за сам тур, і потім є вартість за кожну тварину, яку вони вбивають», – каже Олександр Тодорчук.
Засновник руху захисту українських тварин обурюється навіть не мізерними розцінками на полювання, а самим фактом того, що звірів відстрілюють заради забавки: «В цьому немає нічого чоловічого. Благородна тварина загнана і не може написати пост у Фейсбуці».
Еко-активіст наводить приголомшливі приклади, розповідаючи, як одного разу для полювання під Києвом, щоб вбити, викупили лева з пересувного шапіто-цирку.
Сьогодні, завдяки роботі таких як Олександр Тодорчук, хизуватися фотографіями на фоні трупів тварин стало небезпечно для репутації. Але полювання продовжується…
«Це місця для бл**ства, для бл**ства на вищому рівні. Обслуга президента, ДУСі, якісь бізнесмени, депутати – вони туди приїжджають», – обурюється у розмові з «Грошами» еколог Володимир Борейко, розповідаючи про мисливські угіддя.
Потенційних мисливців можна вирахувати, наприклад, за кількістю і видом зброї, яка у них є.
Наприклад, три рушниці і карабін задекларував нардеп від «Слуги Народу» Андрій Холодов.
Має мисливську зброю, а саме: штуцери популярних марок із різьбленням тварин та карабін ще один «Слуга» – Ігор Марчук.
Колекцію зброї декларує депутат від ОПЗЖ Ренат Кузьмін.
Два карабіни вартість по пів мільйона (!) кожен вніс у декларацію екс-нардеп Гліб Загорій.
Серед ТОП-зброярів українського політикуму – Вадим Новинський, Іван Балога, Сергій Ківалов, Лев Парцхаладзе, Михайло Добкін, Олександр Третьяков.
Але лідер за кількістю задекларованого – Нестор Шуфрич. Він має колекцію вогнепальної зброї у розмірі 156 одиниць, і колекцію холодної зброї аж 568 одиниць.
Та, принаймні в українських лісах, з цієї зброї скоро вже не буде, по кому стріляти. Адже багато видів, таких як олені, зубри – на межі зникнення.
До «Червоної книги» можна сміливо заносити і чесних чиновників. Справжній «вимираючий вид» і приклад самопожертви! Схоже, саме так думають про себе українські можновладці, які фактично безкоштовно роздають в оренду державні землі!
«З 4,5 млн гектарів землі угідь, які виділені для полювання, фактично 3 млн гектар використовуються безкоштовно», – зауважує голова експертної організації State Watch, експерт в сфері публічних фінансів Гліб Каневський.
Державні землі. Безкоштовно приватним фірмам. А інші 1,5 мільйони гектарів – здаються за ціною 1 гривня за гектар!
«Що там робиться, ми не можемо сказати. Бо це територія без влади і територія без закону, там не діє закон, там нема влади», – розповідає Володимир Борейко.
Чому так? Тому що простий смертний не зможе отримати ані гектару за будь-які кошти під свої мисливські угіддя. А хто ж тоді може?
«Облдержадміністрація разом з лісовим агентством роками роздавали ці мисливські угіддя фірмам, наближеним до політиків, для того, щоб організовувати їм елітне полювання, елітний відпочинок. Треба розуміти, що на цих угіддях не тільки зайців ганяють, також там будуються сауни, комплекси, бази відпочинку закриті, посеред лісу», – розповідає Гліб Каневський.
Тобто більшість коштів знаходиться у тіні. Фактично, держава свої угіддя віддає безкоштовно і нічого на цьому не заробляє. Навпаки – втрачає.
Згідно з документом державної аудиторської служби щодо цих порушень, навіть за офіційними, найскромнішими підрахунками, держава втрачає на цьому по 53 мільйони гривень на рік. «Але і це смішні гроші. Насправді держава втрачає у десятки разів більше», – каже Каневський.
І чи буде колись поставлена крапка у такому «бізнесі» – поки що велике питання.
Анна Чайка
Залишити коментар