Проблеми земельної реформи, які вже стали очевидні
Президенту і аграріям потрібен грамотний комунікатор.
Остання зустріч Зеленського з представниками аграрного сектора показала, що, якщо владі не вдасться грамотно вибудувати діалог з фермерами, земельна реформа може зіткнутися не тільки з масовими протестами аграріїв, а й хвилею несхвалення звичайними громадянами. Паралельно, різке зниження рейтингів Зе-Команди може забрати у них мандат на проведення критично важливих для України реформ, і ми додамо ще 5 років до нашого розриву із Заходом.
Точкою розвитку конфлікту аграріїв з владою стала перша заява прем’єр-міністра щодо майбутнього формату земельної реформи. А саме, допуск нерезидентів до нашого ринку землі. Дійсно, допуск непрямий — через відкриття в Україні юридичної особи. Тобто, така компанія буде повністю в межах українського нормативно-правового поля. Також, для більш жорсткого контролю за концентрацією, паралельно до наявних антимонопольних норм, були передбачені й обмеження за максимальним обсягом викупленого земельного банку: 0,5% країни (210 тис. га) і 15% області.
Але у відповідь аграрії лише почали кампанію «Ні продажу землі іноземцям». А після того, як Зеленський публічно підтримав прем’єра — і зовсім почали перекривати ключові автомагістралі України.
Чи коректно звинувачувати аграріїв, що протестують, у неконструктивній позиції, як це зробили багато профільних експертів?
По-перше, це тільки ще сильніше розпалює конфлікт влади з аграріями. Чи потрібен він сьогодні президенту чи прем’єру на тлі наростання їх конфлікту з Парламентом? Питання риторичне. По-друге, кожен з обурених аграріїв — це власник ферми, який обробляє землю, виробляє сільськогосподарську продукцію, створює робочі місця для своїх односельчан і сумарно забезпечує до 40% товарного експорту. Очевидно, позиція аграріїв при формуванні концепції земельної реформи — не може бути не розглянута.
Насправді, немає ніякої проблеми в іноземцях або вітчизняних агрохолдингах. Є ризик фермерів — не викупити землю, яка сьогодні перебуває у них в обробці.
До слова, я зовсім не поділяю популярну тезу, що фермери зацікавлені у продовженні мораторію, як інструменті недоплачувати власникам паїв. Поцікавтеся середньою вартістю оренди: за останні три роки вона зросла в певних областях до $150 за гектар, а в середньому по країні — до $100-$110. Якщо говорити про оренду держземель, то середньозважена ставка за 2018-ий рік виросла до 20%. Так, в Європейському союзі, де 60−80% доходів фермерів формується за рахунок держдотацій — орендні виплати все ще вищі. Але й Україна не готова виділяти $200-$300 чистої підтримки фермерам на один гектар. Як орієнтир земельної політики — це шлях в нікуди.
З іншого боку, важливо розуміти, що більше половини оброблюваних земель — зараз перебуває в оренді. І сумарно, на підприємства з більш ніж 10 тис. га (тобто, агрохолдинги) припадає лише 18% земельного банку. Таким чином, малі та середні фермери, які орендують сьогодні до 10−11 млн га, при відкритті ринку виявляються під ризиком втратити свою землю, а відповідно і весь бізнес. При цьому, будемо відверті, у багатьох з орендарів не підписані договори оренди, а у тих, які їх таки підписали — мінімальні шанси відстояти своє право користування землею після зміни власника.
Тому, я б не говорив виключно про ризики фермерів втратити свою землю при скасуванні мораторію. З огляду на їх кількість — це проблема збереження макростабільності всієї країни. Відповідно, завдання уряду полягає в тому, щоб забезпечити фермерам доступне фінансування під викуп землі.
Чи можуть фермери знайти ресурси самостійно без участі держави
Кредитний портфель АПК зараз становить всього 65 млрд грн або 8% від загального корпоративного портфеля банківської системи. Саме співвідношення кредитів до ВВП при цьому не припиняє знижуватися з 2013 року і вже одне з найнижчих в світі — 35%. Не можна не підняти і питання вартості кредитування: ефективна ставка для аграрної компанії сьогодні коливається в межах 23−25%. Констатуючи, кредитних ресурсів у банків — майже немає, а ті, що є вкрай дорогі.
Чи вистачить коштів з програми агродотацій
З огляду на попередні заяви міністра фінансів, 4,4 млрд грн бюджету агродотацій буде направлено на компенсацію ставок і внесок у капітал організації з гарантування кредитів. Передбачається, що в цю організацію вдасться залучити міжнародних партнерів, а сама її діяльність — спростить процес отримання кредитів. До слова, є питання щодо механізмів і стимулів залучення МФО: як забезпечити достатню рентабельність цього агентства (на яких умовах їх залучити?), як працювати з виниклими в майбутньому проблемними позичальниками? які банки будуть партнерами цього агентства? якою буде достатність його капіталу? Якщо ми говоримо про компетентний діалог, всі ці запитання вимагають конкретних відповідей. Істотні запитання є й до достатності агробюджету в 4,4 млрд грн. При ставці в 25%, повністю покрити вдасться тільки 17,6 млрд грн кредитів, що еквівалентно всього 350 тис. га.
Чи є альтернатива, яка убезпечить аграріїв достатнім фінансовим ресурсом
Відмітна характеристика аграрної галузі в тому, що вона майже не схильна до валютних ризиків. Наприклад, 60% зібраного врожаю зернових — йде на експорт; відповідно внутрішні ціни рівні експортному паритету. Аналогічна ситуація і у більшості підгалузей АПК. Таким чином, крім дорожнечі процедури андеррайтингу та роуд-шоу — немає причин за якими середні фермери повинні залучати ресурси на міжнародному ринку дорожче лідерів індустрії. Нагадаю, ставка останнього розміщення єврооблігацій МХП в 2018-му році становила всього 6,95%.
Зробимо припущення, що Міністерство економіки схвалить держпідприємству, що перебуває в пулі його управління, фінансовий план на розміщення єврооблігацій на суму в $1−1,5 млрд під кредитування аграріїв. Сумарно з адміністративними витратами, це забезпечило б необхідний в перші 2−3 роки кредитний ресурс за прийнятною ставкою в 10−12% річних у національній валюті (за форвардами з поставкою зернових, наприклад). І саме для цих 10−12% — міг би зіграти важливу роль бюджет агродотацій і передбачувані компенсації.
Хто? Теоретично, таку роль може взяти на себе Державна зернова компанія, Аграрний фонд або нове держагентство. Хто виграє при такому сценарії? По-перше, малі та середні фермери, які отримають можливість викупити необхідні їм земельні ділянки та розрахуватися майбутнім урожаєм. Це нівелює ризики провалів АПК в перший рік відкриття ринку і відтоку населення, як результату короткострокового зростання безробіття в сільському господарстві. По-друге, Кабінет міністрів, парламент і президент не тільки не послаблять, але й істотно зміцнять свій мандат на проведення реформ. По-третє, власники паїв зможуть продати свою землю значно дорожче, якщо ми забезпечимо насиченість ринку фінансовим ресурсом.
Григорій Кукуруза
економіст Ukraine Economic Outlook
