Вітчизняний фермер власноруч зробив унікальний агрегат до трактора
У господарстві Віктора Кишка з села Любомирки Добровеличківського району Кіровоградської області 800 гектарів землі і працює лише чотири людини. Чоловік зізнається, працівників вистачає завдяки агрегату, який працює за технікою стріп тілл. Його Віктор зібрав власноруч. За допомогою такого знаряддя у господарстві отримують гарні врожаї, значно заощаджують на пальному та ремонті техніки. Натомість не економлять на зарплатах для працівників. У народі технологію стріп тілл ще називають смуговою оранкою, тому що обробляють лише незначні ділянки – смужки чи рядки, де кластимуть насіння. За допомогою цієї технології земля зберігає більше вологи і отримує більше поживних речовин. Що це за агрегат і як його використовують у господарстві – у матеріалі «КП».
– На семінарі у Полтавській області побачив стріптілівський агрегат. Зацікавився. Почав розпитувати, дізнаватися ціну. Мені пояснили, що це задоволення не дешеве. Лише деякі його складові коштували до шести тисяч доларів одна секція. А ще до нього потрібні рама та інші складові. Роздивився і подумав, а чому б не спробувати самостійно його зібрати. На базі джондірівської сівалки почали робити агрегат – прикріпляти диски, лапи, інші складові. Усі комплектуючі не нові, вживані, але гарної якості, імпортні. Зробили його одинадцятирядковим, щоб колеса трактора, який його возить, потрапляли у міжряддя, а не в рядок, – розповідає Віктор.
Агрегат обійшовся в межах 400 тисяч гривень.
– За допомогою агрегату ми нарізаємо рядки шириною 20-25 сантиметрів. Чим менше, тим краще. На агрегат чіпляємо бункер для сухих або бочку для рідких добрив. Під час нарізання рядків восени, вносимо комплексні гранульовані добрива. Навесні в цей же слід вносимо рідкі добрива, слідом сіємо зерно. На наступний рік зміщаємося на міжряддя, які у попередній рік не чіпали. І так рік за роком рухаємося, зміщення робимо сантиметрів на 30-35, – говорить чоловік.
Віктор каже, ця технологія має значні переваги.
– Обробляємо тільки смужку 25 сантиметрів. А те, що між цими рядками, рік гуляє, тобто земля відпочиває. Чим менше ми ковиряємо і перевертаємо землю, тим менше у нас бур’яну. Під агрегат переробили жатку і сівалку. Все зробили одинадцятирядковим. Із жатки прибрали подрібнювач. Коли скосили, наприклад, кукурудзу, залишаємо на зиму стовбур. Він затримує сніг на полі і набирається вологи. А навесні залишки подрібнюємо, нарізаємо рядки, вносимо добрива, сіємо і накриваємо землю поживними речовинами, які віддають подрібнені стовбури, стерня. Також ми ще й економимо на дизпаливі. Оскільки в міжрядку нічого не робимо, нам вистачає 20 літрів пального на гектар. При традиційних технологіях витрачали 70-75 літрів, бо треба було дві культивації робити, коткування, міжряддя, – пояснює співрозмовник.
Значно економлять і на добривах. За традиційними технологіями ними обробляють землю всього поля. Тепер у господарстві вдається вдвічі економити і на цьому.
– Наприклад, раніше восени вносили 200-250 кілограмів комплексних добрив, тепер – 100. Тому що добрива ціленаправлено потраплять у нарізані рядки, – каже чоловік.
За цією технологією Віктор обробляє поля вже четвертий рік.
– Перший рік особливого покращення врожайності не відчули, тому що не було чим закрити землю, тобто з минулого року не лишилося стерні і поживних речовин. Але економія пішла по техніці. Вона менше працювала, відповідно менше потребувала ремонту, ми не витрачалися на запчастини. А вони завжди по кишені добре б’ють, – ділиться Віктор. – На другий рік врожайність була кращою. Наступного року – ще більше. Різниця між традиційною технологією і стріп тілл – відсотків 20. Чим більше років ми працюємо за цією технологією, тим більше у грунті збирається поживних речовин, волога залишається, менші затрати йдуть на добрива і пальне. Врожай маємо, задоволені.
Залишити коментар